Родичі всесвітньовідомої співачки мешкають у … Ходорові (Частина друга)

Posted on Сер 26 2014 - 9:47am by Любомир Калинець

Чи підтримуєте зараз родинні відносини з іншими гілками Крушельницьких?

– У даний час родина Крушельницьких велика. Хоча спочатку майже не звертали увагу на покоління, яке пішло від Діонізія Крушельницького. Писали спогади про нащадків Соломіїного батька, вважаючи їх ближчими родичами. Проте зараз, видно, настав такий час, що до цього кола залучили і нашу родину. Нещодавно, коли відзначалося 136-річчя від дня народження Соломії Крушельницької, мене і двох моїх братів запросили в її меморіальний музей у Львові. Пізніше вся наша родина по лінії Діонізія побувала на могилі батьків Крушельницької в селі Біла поблизу Тернополя. Відвідали і тамтешній музей. Зараз ми намагаємося встановити місце поховання нашого прапрадіда Діонізія, а заодно і прапрадіда Соломії Василя. Вже маємо дані, що він похоронений в селі Сороки. Обов’язково поїдемо туди.

– Пане Тарасе, скажіть кілька слів про ваших братів.

– Ще за життя моєї бабці Марії у нас в Ходорові було придбано піаніно. І вона, хоч ми були ще малі, вже починала давати нам уроки музики. Це говорить про те, що, певно, вся родина Крушельницьких мала заложений у генах потяг до музики. Якщо продовжувати цю тему, то треба сказати, що мій молодший брат Микола вчився в Львівській консерваторії і присвятив себе музиці. Грає на фортепіано, баяні. Працює вчителем музики в середній школі №1, веде хор у коледжі. Завжди згадує, що коли поступав у консерваторію, то Дарія Бандрівська – доцент цього вузу, а разом з тим племінниця Соломії Крушельницької й її вихованка, – дала йому рекомендацію, мотивуючи, в тому числі, й тим, що він є родичем великої Соломії. Крім цього, молодша донька мого старшого брата Юрка закінчила консерваторію по класу фортепіано.

Родичі всесвітньовідомої співачки мешкають у … Ходорові (Частина перша)

ПІСЛЯМОВА

На завершення хотів би додати ще кілька штрихів до зауваження Тараса Володимировича про музичні гени його сім’ї, дещо розширивши їхні рамки. Справа в тому, що родина Крушельницьких подарувала нашій культурі ціле сузір’я талантів. Окрім незрівнянної краси лірико-драматичного сопрано діапазоном майже в три октави, яким володіла Соломія й яке було рідкісним явищем у світовому оперному та камерному мистецтві, гарний голос мала і її рідна сестра Ганна (1887-1965). Вона також була відомою камерною та оперною співачкою. З цієї родини також вийшли диригент львівського «Бояна» та один з організаторів видавництва «Бібліотека музикальна» у Львові Антін (1868 року народження), співачка, диригент тернопільського та львівського «Бояна»  фольклористка Емілія (1875 р.н.), учасниці концертів у Тернополі 80-90-х років минулого століття Олена та Осипа. А з племінників маємо талановиту співачку та педагога – професора Львівської консерваторії Одарку Бандрівську, видатну художницю Ярославу Музику, всесвітньо відомого композитора Мирослава Скорика та музикознавця – композитора Богдану Фільц, поетесу зі Стрия Теодору Савчинську, поета – священика Степана Рисея. Ясна річ, всі вони доводяться родичами нашим ходорівським Костурам.

Мабуть, вважав би свою місію виконаною не до кінця, коли б не розповів про ще декілька цікавих фактів, які в’яжуть видатну співачку з нашими теренами. Передусім, зазначу, що нащадок давнього роду Крушельницьких-Савчинських  отець Тарас Савчинський, в недалекому минулому віце-канцлер Львівської архієпархії УГКЦ, який зараз є парохом у селі Муроване поблизу Львова, сім років душпастирював у селі Залісках поблизу Ходорова. Він, до того ж, приятелював з покійним ходорівським деканом отцем Миколою Надутим і на його запрошення неодноразово бував у нашому місті на різних релігійних урочистостях.

Має безпосереднє відношення до Крушельницьких і село Виспа Рогатинського району на Івано-Франківщині, до якого від нас не так і далеко. У ньому народилася мама видатної співачки – Теодора Григорівна Савчинська (1844-1907). Саме там парохував її батько.

Крім того, що був душпастирем, закінчивши Львівську духовну семінарію, мав визнання як культурний діяч і письменник. У 1848 році брав участь у з’їзді українських вчених у Львові, а в 1870-му – в нараді фахівців городництва та садівництва. Друкував свої твори в газетах і журналах: «Зоря Галицька», «Неділя», «Вечорниці», «Ластівка», «Слово», «Школа». У 1865-1866 роках входив до складу редакції газети «Неділя». Завоював добру славу як духівник, порадник, адвокат селян і вчитель релігії. Закладав читальні, боровся з п’янством, створив комітети допомоги сиротам і перестарілим. Очолював Бібрський деканат.

Отець мав за правило щороку, у заздалегідь визначений день, збирати весь свій рід біля себе. До родинного свята ретельно готувалися, і тривало воно не один день. «Це для того, щоб ви себе пізнавали, шанували і допомагали, бо інакше, діти, будете собі ворогами» – говорив часто. Отець Григорій з дружиною Ганною (з роду Готоровських) виховали дев’ятьох дітей. Їхні три доньки вийшли заміж за священиків. Між іншим,  Іванна стала дружиною отця Івана Нуда (чи родинні узи не єднають його з довголітнім загірочківським парохом отцем Богданом Нудом?). Цікаво також, що з-поміж шести синів Гіллярій працював нотарем у Жидачеві.

І останнє. Майже двадцять років тому в районній газеті «Новий час» (номер від 3 червня 1996 року) я натрапив на  свідчення вже покійного працівника Інституту українознавства, уродженця Жирови, Володимира Голяка про те, що родинні корені Крушельницьких тягнуться також і в село Сугрів. Однак це твердження потребувало більш скрупульозного дослідження. Проте несподівано вигулькнуло документальне джерело, яке вповні пролило світло на об’єкт мого зацікавлення. Маю на увазі монографію Зіновії Служинської (уродженки Ходорова, представниці ще одного славетного роду Білинських-Волинців, про який незабаром також обов’язково розкажемо) «Рід людський в Україні». У ній стверджується, що згадана вище їмость Ганна Савчинська (1805-1864) походить саме з Сугрова. У цьому селі душпастирював її тато отець Михайло Готоровський, що був одружений на Анастасії Лісенецькій.

Торік у вересні вирішив, так би мовити, взяти бика за роги, себто поцікавитися чи збереглися бодай крихітні сліди Готоровських у Сугрові. Й мені пощастило. Хоча спочатку не все складалося так, як сподівався. В селі інформацією, що цікавила мене, практично ніхто не володів. Не було в той день на місці й дружини покійного терапевта Богдана Гуменного, до якої зателефонував якось і яка сказала, що на сільському цвинтарі є могили Крушельницьких. Чи то родина до Соломії, чи просто однофамільці вона не змогла уточнити.

Тим не менше, мене скерували до Олега Тарасовича Василенка (справжнє прізвище Василега, яке за важких часів сталінського тиранства довелося змінити), заявляючи, що саме в нього зберігаються старі церковні книги, в яких можна щось почерпнути. На жаль, пана Тараса вдома не було. Та все ж його дружина люб’язно погодилася показати церковні реліквії. Книг виявилося дві. І в одній з них на першій сторінці я побачив перелік священиків, що служили в Сугрові відддавна. Першим у цьому списку значився отець Михаїл Готоровський, котрий перебував на парохії з 1816 по 1848 рік.

Храм Воздвиження Чесного Хреста в Сугрові

Храм Воздвиження Чесного Хреста в Сугрові

Як висновок: сугрівці мають всі підстави гордитися тим, що материнська генеалогічна лінія Соломії Крушельницької сягає їхнього села. Як зрештою, і всі мешканці Ходорівщини.

Любомир КАЛИНЕЦЬ.