Питання на засипку, шановні. Чи знаєте ви, де розташовувався перший у нашому місті заклад, в якому «крутили» фільми, тобто кінотеатр? Як він називався? В який час функціонував? Готовий дати голову на відсіч, що відповідь на ці запитання не дасть жодна особа, і мої питання так і повиснуть у повітрі. Хіба сивочолі старожили, спроможні щось сказати. Та й то дуже сумніваюся. Чимало часу збігло ж бо з тих пір…
Файно, знайте моє добре серце. Не такий вже я сиромудрий і гонористий, щоб козиряти подібними знаннями та ще й робити з них страшенну таємницю. Ліпше повім, що знаю. А розпочнемо з хроніки…
У 1930 році працівники Ходорівської цукроварні звернулися до міської управи з проханням, засвідченим не будь-ким, а самим технічним директором. В ньому ішлося (переклад з польської): «З боку керівництва цукроварні в Ходорові засвідчуємо, що Юліуш Льоренц започаткував з власної ініціативи показ кінофільмів, яке провадить зразково та фахово. Ці кінофільми є фактично єдиною дешевою культурною розривкою (відпочинком – примітка автора) у Ходорові, з якого часто користають робітники підприємства».
10 березня 1931 року зроблено технічний опис, в якому вказано, що житловий будинок із залою кінематографічною входить до комплексу споруд давнішої фабрики машин. Є партеровим (одноповерховим), мурованим, конструкція даху дерев’яна, покрита оцинкованою бляхою.
2 квітня 1931 року відкрито справу про видачу ліцензії на право утримання кінотеатру «Венус» у Ходорові Бібрського повіту. Завершено її 17 вересня 1938 року, коли, швидше за все, заклад припинив своє існування. Прослідкуємо за записом, зробленим тоді: «Засадничо міська управа виражає опінію, що підприємство є не тільки бажаним, а навіть потрібним в Ходорові з огляду відпочинкового для тутешньої людності. Як і під оглядом освітнім. Опріч рідких театральних постановок, міщани фактично не мають іншого відпочинку. Це навіть підтверджують інваліди, зокрема Мечислав Піскорський, які відвідують заклад, що провадить Юліуш Льоренц. Маємо свідчення, що цей кінотеатр відвідує багато людей.
Особа тутешнього підприємця Юліуша Льоренца, заможного та досвідченого промисловця, власника великого комплексу на вулиці Міцкевича, викликає довір’я. Впевнені, що підприємство буде й надалі провадитися належно як під оглядом технічним, так і фінансовим».
Дану справу мені вдалося знайти у Львівському обласному державному архіві, коли готував до друку книгу «Місто над ставом». За браком площі тоді не вдалося помістити цю інформацію. Аж тепер нарешті її час «пробив». Залишається уточнити лиш деякі деталі.
Передусім вас цікавитиме, де розташовувався кінотеатр. А натяк, між іншим, уже прозвучав. Гляньте вище, де ідеться про великий комплекс на вулиці Міцкевича. Пригадуєте? Як називалася раніше одна з центральних міських вулиць, а саме Грушевського? Леніна. А ще швидше? Правильно: Міцкевича. Вже значно тепліше, і наші пошуки наближаються до завершення. То ж не буду вас більше водити за носа.
Будинок, в якому перебуває міська бібліотека для дорослих, – знаєте добре. Коли ж зайти на подвір’я, то абсолютно ніщо не нагадає про кінотеатр. Попри це він саме там знаходився. Дехто може пригадати колишній інкубатор, де виводили курчат. А трішки ліворуч від нього довший час стояла інша будівля – напівзруйнована та занедбана. Ось ми і з’ясували те, що нас цікавило. Бо це не що інше як місце, до якого поспішали ходорівці, аби переглянути чергову кінострічку.
На завершення залишилося ще раз звернути увагу на назву. В перекладі з латинської мови «Венус» означає «Венера». Правда, гарно? Нам відома планета, але первісно це була римська богиня садів. З поширенням переказу про відважного Енея, якого в своїй «Енеїді» оспівав Котляревський, богиню садів ототожнили з мамою Енея Афродитою. Вона стала не лише богинею вроди й кохання, а й покровителькою римлян. Ось тепер ви знаєте все про колишнє «кіно» Льоренца. Бо раніше не прийнято було говорити «кінотеатр». Казали простіше: йти до кіна, іти в кіно.