Коли писали замітку про будинок товариства Сокола в Ходорові, то знайшли цікаву інформацію про вбивство, котре сталося на залізничному пероні станції Ходорів в 1936 році. Нижче подаємо газетну новину, котра вийшла у львівській газеті Wiek Nowy в січні 1936 року.
Спочатку подамо наш переклад, а нижче оригінальний текст польською мовою.
Керуючий майном застрелений з помсти б. лісничим
ХОДОРІВ. Наше місто та околиці живуть під враженням від болісного злочину, глядачем якого стали в неділю близько 9 години ранку, безпосередньо перед приходом поїзда до Львова, на місцеву залізничну станцію. Жертвою злочину став приблизно на 50-річний керуючий майна фонду Скарбека в Гранках-Кутах біля Броздовичів (Берездівців) Станіслав Оганович. Він прибув у суботу 25-го до Ходорова і був у “Соколі” на “Танцях і Бриджу”. Вчора вранці він приїхав на вокзал, купив біля каси квиток до Боринич і направився до платформи. Але коли він опинився біля дверей, раптово пролунав постріл, і Оганович, поранений в голову револьверною кулею, звалився на землю. Постріл з револьвера зробив в нього з відстані в кілька кроків 56-річний Віктор Гидзік, колишній лісничий.
Свідки цієї жахливої сцени оніміли, бо в той самий час Гидзік з піною на губах і кров’ю в очах, віддав у швидкому темпі, другий постріл в голову вмираючого, а коли наблизився до своєї жертви, що стікала кров’ю, віддав ще 3 постріли, які влучили в ключицю, плече і ліву ногу Огановича.
Оганович вже після перших двох куль віддав духа, останні кулі, ймовірно, вже вразили мерця.
На залізничному вокзалі виник шум і метушня. До вбивці прибіг черговий констебль, якому Гидзік віддав револьвер і з п’яною байдужістю та несвідомістю прошепотів “Це я його вбив”. Його доставили у відділення поліції, де після допиту посадили у в’язницю. На місце злочину прибула судово-медична комісія в особі суддів Шатинського і Внука, а також доктора Ейзенштейна. Труп перенесли в залу очікування другого класу, а звідти в морг, де було проведено розтин.
Надзвичайно цікаві мотиви злочину. Віктор Гидзік балотувався на останніх виборах на посаду війта в Броздовичах (Берездівцях), в останній момент свою кандидатуру зняв, передбачаючи поразку, у зв’язку з тим він відчував злість до Огановича, який, на його думку, перешкоджав його виборчій кампанії. Незабаром надійшли два анонімних повідомлення: до Правління Фонду, граф. Скарбек, “що Оганович позбавляє майна фундації”. і до Міністерства пошти проти шваґрової Огановича, п. Гелени Буковської, поштового клерка в Ходорові, обидва доноси виявилися наклепом, а в їх авторстві звинувачений був Гидзік, який був засуджений за донесення на поштову чиновницю Буковську на 6 місяців, а за донесення на Огановича – на 7 місяців. В результаті цих процесів ворожість до Огановича зросла.
На суботній забаві в Соколі опинилися обидва недруги, Оганович веселився, а Гидзік ходив похмурий і сумний. За розповідями очевидців, Гидзік ходив нервово, до прибуття Огановича у вестибюль вокзалу, смертельно блідий, на обличчі, тримаючи в одній руці тростину, а іншу руку в кишені, про саму трагедію розповідають її свідки хаотично, тому що ця сцена викликала ступор серед очевидців.
Гидзік, який незабаром постане перед судом присяжних в Бережанах, після арешту в перший момент виявляв симптоми непритомності та божевілля, але пізніше схаменувся і розкаявся, а трагічний цей випадок називав “нещастям”.
Станіслав Оганович залишив сиротами дружину з сином, студентом-медиком. Похорони відбудуться у Ходорові у вівторок, після чого тіло перевезуть до Львова, де його поховають у середу.
Як встановили розслідування, Оганович приїхав до Ходорова на з’їзд Спілки офіцерів запасу з місцевого округу і був не на зборах, а на урочистій церемонії після з’їзду в приміщенні профспілки, що розташована в будівлі Сокола.
Сам Станіслав Оганевич старший народився на Буковині, був польським вірменином, в 1913 році одружився з Геленою Кордальовною з Берездівців, мали сина Станіслава Оганевича молодшого, котрий був лікарем і після другої світової війни, як Львів окупували радянські війська емігрував в Польщу. Старший Станіслав Оганевич похований на Личаківському цвинтарі.
Про долю вбивці Віктора Гидзіка нам поки нічого не відомо.
Текст замітки польською мовою:
Zbrodnia na stacji kolej. w Chodorowie
Zarządca dóbr zastrzelony z zemsty przez b. leśniczego
CHODORÓW. (Ni) Miasto: nasze i okolica żyją pod wrażeniem wstrząsającej zbrodni, której widownią: była w niedziele około godz. 9 rano, bezpośrednio przed nadejściem pociąga do Lwowa, tutejsza stacja kolejowa. Ofiarą zbrodni padł około 50-letni zarządca dóbr fundacji hr. Skarbka w Hrankach – Kutychj ad Brzozdowce Stanisław Ohanowicz. Przybył on w sobotę 25 do Chodorowa i był w „Sokole” na „Dancingu – Bridge”. Wczoraj rano przybył na dworzec, zakupił przy kasie bilet do. Borynicz i skierował swe kroki ku peronowi. — Gdy znalazł się jednak przy drzwiach wahadłowych, padł nagle strzał i Ohanowicz, ugodzony w głowę kulą rewolwerowa, runął na ziemię. Strzał z rewolweru oddał do niego z odległości kilku kroków tut. obywatel, 56-letni Wiktor Hydzik, b. Leśniczy.
Świadkowie tej mrożącej krew w żyłach sceny oniemieli, bo jednocześnie Hydzik z pianą na ustach j krwią w oczach oddał w błyskawicznym tempie drugi strzał w głowę konającego, a zbliżywszy się do swej ofiary, broczącej krwią, oddal jeszcze 3 strzały, które przeżyły obojczyk ramie i lewą nogę Ohanowicza.
Ohanowicz już po pierwszych dwóch kulach wyzioną ducha, ostatnie kule prawdopodobnie ugodziły już nieboszczyka.
Na dworcu kolejowym powstała konsternacja hałas i zamieszanie. Do mordercy przybiegł dyżurujący posterunkowy, któremu Hydzik oddał rewolwer i z pijacką obojętnością i nieprzytomnością szepnął „To ja go zabiłem”. Został on przewieziony na posttrunek policji, gdzie, po przesłuchaniu osadzono go w wiezieniu. Na miejsce zbrodni przybyła komisja sądowo – lekarska w osobach sędziów Szatyńskiego i Wnuka, oraz dra Eisensteina. Zwłoki przeniesiono do poczekalni II. kl., a stamtąd do kostnicy, gdzie dokonano sekcji zwłok.
Niezwykle ciekawe są motywy zbrodni. Oto Wiktor Hydzik ubiegał się przy ostatnich wyborach o stanowisko wójta w Brzozdowcach, W ostatniej chwili kandydaturę swą cofnął, przewidując porażkę, W związku z tem czuł on żal do Ohanowicza, o którym sądził że przeszkadzał wyborowi. Niebawem napłynęły dwa oszczercę doniesienia anonimowe: do Zarządu Fundacji hr. Skarbka, „że Ohanowicz okrada majątki fundacji it.” i do Ministerstwa Poczt na szwagrową Ohanowicza, p. Helenę Bukowską, urzędniczkę pocztową w. Chodorowie, Oba doniesienia okazały się oszczerstwem, a o ich autorstwo oskarżony został Hydzik, który skazany został za doniesienie na urzędniczkę pocztową Bukowską na 6 miesięcy, a za doniesienie na Ohanowicza na 7 miesięcy. Wskutek tych procesów animozja do Ohanowicza wzrosła.
Na sobotniej zabawie w Sokole znaleźli się obaj wrogowie, Ohanowicz bawił się wesoło, a Hydzik: chodził ponury i smutny. Wedle opowiadań naocznych świadków, Hydzik przechadzał się nerwowo przed przybyciem Ohanowicza w westybulu kolejowym, śmiertelnie blady na twarzy, trzymając w jednej ręce laskę, a drugą rękę w kieszeni, O samej tragedji opowiadają jej świadkowie chaotycznie, gdyż scena ta wywołała osłupienie wśród widzów.
Hydzik, który stanie niebawem przed sądem przysięgłych w Brzeżanach, po aresztowania w pierwszej chwili wykazywał symptomy nieprzytomności i szaleństwa, później zaś oprzytomniał i okazał skruchę, a tragiczny ten wypadek określa jako „nieszczęście”.
Sp. Stanisław Ohanowicz.osierocił żonę i syna, studenta medycyny. Pogrzeb odbędzie się w Chodorowie we wtorek, poczem odbędzie się transportacja do Lwowa, gdzie zostaną pochowane we środę.
Jak ustaliły dochodzenia, sp. Ohanowicz przyjechał do Chodorowa na zjazd Związku Oficerów Rezerwy z tamtejszego okręgu i był nie na zebraniu, lecz na urządzonej po zjeździe uroczystości opłatka w lokalu związkowym, który mieści się w budynku Sokoła.