Пишуть нам: На всіх бюрах (установах – примітка автора) ц.к. урядів в Бобрецькім повіті видніють майже без виїмку(винятку – прим. авт.) лише польські написи, і так на дверях бюр ц.к. староства, всяких комісій і експозитур в Бібрці, в обох повітових судах, на постерунку ц.к. жандармерії (відділку поліції – прим. авт.) в Ходорові, майже на всіх почтах, та на інших більших або менших урядах.

Упоминався ся дехто о се, щоби на урядах видніли й українські написи, дарма. І не можна мати якихсь претензій до урядників поляків, щоби вони усунули сю аномалію, коли се не разить українців. От приклад двох судиїв українців в Ходорові.

Лише на уряді податковім в Ходорові та на будинку староства в Бібрці пишають ся українські написи, послідний від часу візитації намісника бл.п. генерала Колярда. Ті всі уряди не узнають сторін української народности. Треба було протестувати і довго ждати на се, щоби староство в Бібрці відповідало по українськи на українські письма, або вислало обіжники до греко-католицьких парохіяльних урядів в українській мові.

Знов судиї в Ходорові, навіть українці, висилають польські візвання (відозви – прим. авт.) до українців. А раз немало здивувався судовий офіціял, по народности жид, і згіршив ся тим, що один селянин не приймив польського візвання. Иншим разом один з податкових урядників в Ходорові не хотів одному жидови заліквідувати квіту (квитанцію – прим. авт.) тому, що квіт був написаний по українськи. Подібної «пошани» дізнають (зазнають – прим. авт.) також свята українських сторін.

…Може панове намісник та президент краєвого суду поручать підчиненим собі урядникам шанувати не лише польські та жидівські свята…

ДІЛО. Львів, середа 17 жовтня 1917 (у дописі дотримано правопису, характерного для тодішнього часу)