…І КОМЕНТАР

Розповідь про Шептицьких важлива ще й з того огляду, що торік 17 червня Верховна Рада прийняла постанову «Про відзначення 150-річчя з дня народження митрополита Української Греко–Католицької Церкви Андрея Шептицького». Львівська ОДА створила організаційний комітет з підготовки та проведення заходів з відзначення Року Андрея та Климентія Шептицьких.

Згідно з Розпорядженням голови Львівської облдержадміністрації (№452/0/5-14 від 10 вересня 2014 року), до складу організаційного комітету, зокрема, ввійшли: письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Шевченка Роман Лубківський; поет, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Шевченка Ігор Калинець; Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ Ігор Возьняк; ректор Українського Католицького Університету о.Богдан Прах; генеральний директор Національного музею ім. А. Шептицького, заслужений працівник культури України Ігор Кожан та ін.

22 жовтня під головуванням заступника голови Львівської ОДА Ю. Підлісного відбулася нарада з підготовки заходів щодо відзначення на Львівщині Року Андрея та Климентія Шептицьких. Упродовж 2015 року передбачено проведення круглих столів, конференцій, лекцій, мистецьких програм, концертів, виставок, різноманітних спортивно-масових заходів тощо.

Очевидно, що подібні заходи будуть проведені в селі Дев’ятники та нашому Ходорові. Чому наголошуємо саме на них? Спробуємо пояснити більш детально.

ДЕВ’ЯТНИКИ

Історія цього села налічує понад 600 років, отож воно є одним із найдавніших поселень нашого краю. Тут ще, можливо, живуть нащадки білих хорватів (слов’янське плем’я, що жило в VI–X століттях на території півдня Польщі, усієї Чехії, Галичини та північної частини Карпат біля витоків та середньої течії Дністра – примітка Л.К.).

Свого часу Дев’ятники відійшли до української родини графів Шептицьких. У 1893 році у спадок від батька сільський маєток отримав Климентій Шептицький, який господарював тут до 1911 року, коли пішов у монастир. Певний період своїх юнацьких років разом з братами на фільварку Калинівка провів майбутній галицький митрополит Андрей Шептицький, який любив купатись під сільським млином. Цю інформацію наводить у своїй книзі «Там молодість цвіла» уродженець Дев’ятник, відомий історик  Михайло Брик (1922-1980).

Газета «Діло» від 13 липня 1911 року повідомляла: «Новинки. Його Ексцеленція митрополит граф Андрей Шептицький виїхав нині до Девятник (повіт Бібрка) на короткий побут до свого брата графа Казимира Шептицького…»

1914 року московська армія пограбувала маєток К. Шептицького. Було знищено колекцію картин, бібліотеку, забрано порцелянові вироби, старовинні срібні речі, родинні пам’ятки. Сільським фільварком Калинівка Шептицькі володіли до 1939 року. У вересні група чекістів на чолі з капітаном Остріковим арештувала Івана Шептицького, а фільваркове майно було розподілене між селянами. Те, що вціліло й вдалося зберегти, перебувало в Унівському монастирі. Нещодавно настоятель монастиря передав багато безцінних архівних документів, світлин, що оповідають про життя та діяльність родини Шептицьких, до шкільного історико-краєзнавчого музею в Дев’ятниках.

ХОДОРІВ

У 1912 році митрополит Андрей побував з канонічною візитацією (оглядом) в Ходорівському деканаті. Ясна річ, не оминув і містечка. Парафіяни величаво привітали ієрарха Греко-католицької церкви. Усіх присутніх до глибини душі схвилювала промова, виголошена відомою в усій Галичині письменницею, поетесою, громадською діячкою Севериною Кабаровською, яка кілька років працювала в Ходорові на ниві шкільництва.

Той день дуже добре пам’ятала нині покійна пані Марія Кашинська (з роду Калинців), яка мешкала у Львові. В 1912 р. маленька Марійця була ученицею четвертого класу «повшехної» (вселюдної) школи і виступила перед митрополитом з віршем Маркіяна Шашкевича «Шуми вітре, шуми буйний». Звісно, дуже хвилювалася. Проте, коли закінчила декламувати, то заслужила подяку від Шептицького, котрий погладив дівчинку по голівці.

Про той візит високого гостя згадувала також колишня ходорів’янка, а згодом мешканка Парижа Марія Любинецька. В одному з листів до рідних вона писала: «Мій дідусь Микола Кашинський був довголітнім війтом-посадником Ходорова. За його урядування мав приїхати до міста митрополит Шептицький. Парохом у Ходорові в той час був отець Заяць. Але високий гість мав замешкати у мого дідуся, дім котрого знаходився навпроти церкви. Щоб гідно прийняти митрополита, дідусь поїхав фірами до Львова, де купив горіхові меблі. Замовив спеціально ліжко під зріст владики, а на його покриття придбав дві вовняні бордові капи. Ці речі шанували вдома, бо були вони куплені на пошану митрополита.

Прийшла друга світова війна, і ми покинули любий край. У далеку незнану дорогу взяли зі собою цю пам’ятку, якою накривався шановний гість. Цю бордову капу з жовтими квітами, розміром 190 на 150 сантиметрів, я подарувала для українського музею при соборі святої Софії в Римі».

Візитація до Ходорова запам’яталася, напевно, і самому Шептицькому. В одному з його численних альбомів зберігся малюнок старого храму Косми та Дам’яна роботи художника А. Лушпинського. Ця церковця – пам’ятка дерев’яного будівництва в Галичині, викликала захоплення у всіх, хто хоч раз бачив її красу.

Але не лише вишуканість храму схвилювала главу Церкви. Занепокоєння викликав загальний стан будівлі. Давність років підточила її. Повернувшись до резиденції у Львові, Шептицький не забув про ходорівську святиню. 6 лютого 1914 року деканові Ходорівському отцю Іванові Винницькому було вручено депешу з наказом «… зайнятися якнайревніше скорим побудованєм нової церкви в Ходорові». І поряд – власноручний підпис графа Андрея. Одначе виконання цього розпорядження довелося відкласти через початок Першої світової війни. Будівництво храму відновилося лише в 1922 році.

Любомир КАЛИНЕЦЬ.