Оглядаючи Львів із його найвищої точки — Високого Замку, розшукуючи згори в поліхромній, ніби рухливій панорамі міста вже бачені зблизька пам’ятки архітектури, туристи майже відразу знаходять зелений купол Театру опери та балету. Неповторний малюнок його корони, увінчаної золотою пальмовою гілкою, обриси пропорційної статури немовби відокремлені чиєюсь турботливою рукою від довколишньої забудовної суєти.

На жаль, мало хто знає, що будівлю Львівської Опери виношував у багатій і мудрій уяві, формував і плекав у камені й позолоті видатний архітектор і будівничий Зиґмунт Ґорґолевський.

— Про цю людину написано дуже мало і за життя, і тепер, — розповідає керівник літературно-драматургічного відділу Львівського національного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької Надія ТРУШ (уродженка Ходорова – примітка сайту «Ходорів сьогодні»).

— Мабуть, тому, що Ґорґолевський не терпів ажіотажу довкола свого імені. Працював з любов’ю, негаласливо, постійно вивчаючи улюблену справу і займаючись нею без перерви. Споруди за його проектами є в багатьох містах Польщі та Німеччини, але найкраща з них, як стверджували фахівці ще сто років тому, — у Львові.

Ґорґолевський народився 14 лютого1845 р. у Сольці біля Познані. Вступив до Королівської будівельної академії в Берліні, де навчався архітектури та інженерної справи. Ще в стінах академії взяв участь в архітектурному конкурсі на проект консерваторії в Берліні, розробку якого йому зарахували як дипломну роботу.

Закінчивши науку, залишився в академії асистентом на кафедрі архітектурного проектування. Першим його виробничим об’єктом став вокзал у Берліні. Згодом прийняв запрошення кайзера Вільгельма І на посаду придворного архітектора й упродовж семи років здійснював керівництво і нагляд над тим, що будувалося в місті, також створював свої проекти, серед яких — королівський палац у Веllvue під Берліном; реставрація частини старовинного королівського замку і стародавньої королівської каплиці, королівських замків в Кгоlewси і Кіlоnіі, розширення замку князя Фридерика Кароля в Берліні. За добру службу одержує чин королівського інспектора будівництва. Бере участь у найголовніших конкурсах, які оголошувалися в місті чи краї.

У часописах початку ХХ ст. говориться, що Ґорґолевський «брав участь у конкурсі на Галицький сейм у Львові, його проект було визнано за найкращий, але дали першість іншому» («Слово Польське», 1903).

1887-го Ґорґолевський виїжджає з Берліна. Три роки працює в Наllі nad Sala, а з 1891р. — біля Ганновера (Ніldesheim) і Getyndze. Здійснив керівництво при будівництві університетських будівель (перша в Пруссії університетська психіатрична клініка з ізольованими будинками, археологічний музей, хімічний, фізичний та фармакологічний інститути), у Ніldesheim працював референтом із будівництва шкільних і університетських закладів. Крім того, займався реставрацією в інших містах: катедра Вавеля в Кракові, історичний замок Радзивiлів на Волині (Оlуса) і в Баґателі, старовинний костел у Wrzesni, каплиця Чапських у Смоґульці біля Познані, палаци Чарнецьких у Сєракові, Квілєцких в Опорові, інші палаци у Кобильниках, Рашевах, бібліотеки Дзялинських у Корніку.

1893 р. міністерство освіти запропонувало З. Ґорґолевському прийняти, на запрошення Галицького намісництва, посаду директора Державної промислової школи у Львові.

Був керівником служби нагляду за будівництвом народних шкіл у цілій Галичині, куратором із питань професійної освіти. Як член Вченої ради Політехнічного інституту у Львові, був консультантом-радником при спорудженні будинку для Музею художнього промислу та костелу Єлизавети, реставрації катедри і добудови Політехніки.

1894-го Ґорґолевський переміг у конкурсі на будівництво Палацу мистецтв для крайової виставки в Стрийському парку, за його ж ескізами тут були споруджені головна брама та кілька павільйонів, тепер, на жаль, зруйновані. Дуже серйозно поставився до оголошеного 1896 року конкурсу на споруду Міського театру у Львові. І перед тим, як приступити до проекту, обстежив найвідоміші театри Європи, збудовані в останні десятиріччя. Бажання взяти участь у конкурсі тримав у таємниці.

Проект Ґорґолевський вислав до свого товариша в Галле, щоб у журі не здогадалися, що конкурсант — зі Львова. Таємниця виявилася тільки після відкриття конвертів. Члени журі визнали, що директор Львівської промислової школи «створив правдивий шедевр» і підтвердив свій великий авторитет як архітектор, інженер, художник-дизайнер. Будівництво розпочалося 5 червня 1897-го і тривало три роки й чотири місяці. Обладнання театру було зроблене за останнім словом техніки. Ґорґолевський подбав, щоб тепло, вентиляція, освітлення, протипожежне забезпечення працювали за найкращими сучасними йому вимогами для зручності глядачів і працівників, «вклав у працю великий запал і велику любов до свого твору» («Przeglad»,1892).

4 жовтня 1900 р. на освяченні театру Ґорґолевський сказав: «Можу зі спокійним сумлінням засвідчити, що в цю споруду вклав усі свої фахові знання і досвід, здобуті 20-річною діяльністю за межами батьківщини, влив у неї все натхнення й архітектора та сумлінність техніка, а разом із тим любов до рідної землі» («Gazeta lwowska», 1900). За будівництво Міського театру З. Ґорґолевський одержав кавалерський хрест ордеру Залізної корони III ступеня з особистим підписом кайзера. Та попри повсюдне захоплення в краї новим шедевром, були й незадоволені — і проектом театру, і самою потребою його спорудження. Такі песимісти й критики казали, що театр або задорогий і запишний, може підтоплюватися водою, або й взагалі розвалиться на болотистих ґрунтах. Ці пересуди, напевно, мали вплив на передчасну смерть архітектора «після короткої хвороби серця». Ґорґолевський раптово помер від інфаркту 3 липня (за іншими даними — 5,6) 1903 року, повернувшись із Відня, куди їздив на консультацію до лікаря. Поховали З. Ґорґолевського «при незвичайно чисельній громадськості» («Gaz.Lw.,1903) на Личаківському цвинтарі… лиш напис надгробку вказує, що тут похований один із найвидатніших архітекторів Польщі XIX ст. і творець одного з найкращих у Європі театрів…

Та найкращий витвір Горґолевського — Львівська Опера вже понад 100 років щовечора оживає голосами артистів і глядачів. І жити йому та пам’яті про його автора — вічно!

Відзначаючи 170-літній ювілей Зигмунта Ґорґолевського, колектив Львівської Опери виступає з ініціативою надати одній із вулиць у центрі нашого міста ім’я цього видатного архітектора.

ДЕНЬ, 14 лютого

 

Сьогодні минає 170 років від дня народження архітектора Львівської Опери