ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ
Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч з людиною. З давніх-давен людина використовувала поезію для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття – любові. Поети – багаті душею люди. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. Саме це спонукає їх до висловлення подяки Творцеві за життя, розмаїття природи у поетичній формі. Поет чутливий до найдрібнішої неправди, це – інтелектуально багата, складна особистість, чия поезія – не просто точна рима. У поезії має бути душа.
На 30-й сесії ЮНЕСКО, що відбулася у 1999 році в Парижі, було прийнято резолюцію, згідно з якою 21 березня оголошено Всесвітнім днем поезії. Основна мета святкування дня поезії — за допомогою поезії підтримувати мови, що зникають, сприяти розвитку та створенню позитивного образу поезії як істинно сучасного мистецтва, яке відкрите людям. Цікаво, що у деяких країнах Всесвітній день поезії відзначають 15 жовтня – у день народження давньоримського поета Вергілія. Ця традиція зародилася у Сполучених Штатах Америки і прижилася у деяких країнах світу.
У день, коли весь світ святкує день поезії, варто відзначити талановитих поетів – вихідців з Ходорівщини, які своєю творчістю прославляють рідну землю далеко за її межами. Серед найвідоміших постатей у літературі є Ігор Калинець — поет і прозаїк, один із чільних представників, так званої, «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язень. У 1992 став лауреатом державної премії України імені Тараса Шевченка за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій». Автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком. Після повернення з ув’язнення та виселення 1981 року Калинець, за його словами, цілком замовкає як поет. Тим часом пише і публікує казки для дітей («Дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій. Виокремлюють «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовно-еротичне прагнення та суспільний протест». Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем. Сьогодні І.Калинець займається упорядкуванням творчої спадщини своєї дружини – поетеси та громадської діячки Ірини Калинець.
Олесь Дудин – непересічна і багатогранно обдарована людина. Він самовіддано служить слову, пишучи глибоко філософські, осяяні добром, світлом і мудрістю вірші. З-під його пера вийшли у світ такі книги, як «Воскресіння душі», «У сяйві мальв», «Кароокий зайчик», «Поет і Безмір», повний переклад сонетів Шекспіра, «Всевишній Космос». Поету небайдужа доля української держави. Він закликає читачів думати.
Ходорівчанка Галина Охоцька вірші пише з дитинства. Ряд поезій Галини Охоцької покладені на музику самодіяльними композиторами. У 1996 році вийшла перша збірка поезій Галини Охоцької «Вірю… Надіюсь…Люблю…», у 2007 – «Допоки в серці Бог та Україна», яка складається з трьох розділів «Співаймо Господу хвалу», «Дев’ятниця до блаженної Тарсикії», «Належу Тобі, Україно». Авторка сама щиро молиться за Україну та закликає це робити інших. Її вірші – вияв болісної турботи за Україну. Г.Охоцька пише просто і чітко, водночас, неординарно й сильно, вселяючи оптимізм у майбутнє України.
Роман Чорний – поет, драматург, новеліст, публіцист, просвітянин. Народився у селі Кам’яне. У чарівному лоні поезії автор вже десятки років – любов до художнього твору і до поетичного слова зародилась ще у шкільні роки. Був ініціатором створення у районній газеті рубрики «Русалка Дністрова», у якій періодично друкував і свої вірші. Автор збірок «Акварелі серця», «Істини життя», «Свічадо душі». Він уміло захоплює читача «чарами поезії», насиченим яскравим променистим духом любові до життя, до рідної землі, до України. Зміст його творів співзвучний з духом та реаліями нашого неоднозначного сьогодення. Актуальна тематика творів, вміла і доступна інтерпретація висловленого зацікавлює широке коло читачів.
Остап Лижник родом із села Загірочко. Почав писати з юних літ. Автор збірок «Україно моя, відродись», «Розірвані кайдани», «Воля з нами». За своєю природою Остап Лижник поет-бунтар. Його творчість – це роздуми, переживання, біль за минуле і сьогодення рідного краю. Непрофесійний літератор О.Лижник вміє здобути з душі ті слова і тони, які хвилюють і доносять до людей бачення його серця сьогоднішньої України. У його поезіях виразно прочитуються патріотичні почуття, емоції, пов’язані з глибокою і трепетною любов’ю до рідної України, краси її землі, духовних надбань багатьох поколінь,  героїчного минулого.
Патріотичні поезії Остапа Лижника – це суть його життя, творчого натхнення. Він прагне осмислити складний і героїчний шлях українського народу до волі і незалежності, створення соборної держави.
Степан Крегенбільд народився у селі Бортники. Поет, письменник-драматург, художник, громадський діяч, краєзнавець, засновник громадського краєзнавчого музею у рідному селі, за словами земляків – «людина-легенда». Статечний і серйозний він, одночасно, має тонке почуття гумору. Віддзеркаленням душевного стану Степана Івановича є його вірші – поетичні роздуми про минуле і мрії про сучасне, коментарі до своїх робіт прості у викладі та глибинні у змісті. Серед численних збірок С.Крегенбільда: «Присок», «Погляд на чин», «Провісник правди і свободи», «Свічадо».
Неможливо не згадати про нову генерацію поетів. Юні ходорівчани періодично публікують свої роботи на сторінках нашого часопису у рубриці «Перші поетичні спроби». С.Мітнович, І.Кеньо, Н.Іваськевич,О.Гарасимів вже заявили про себе і свій талант. Можливо,  скоро вийдуть у світ їх власні збірки поезій.
Ольга КАРАЧЕВСЬКА.
ХОДОРІВЩИНА, 21 березня