Десятий липневий ранок понеділка. З яким нетерпінням чекали його прочани, що думками і серцем були вже у стіп Зарваницької Божої Матері. Третій рік поспіль (загалом це сьома проща з Ходорова до Зарваниці) паломники моляться не тільки за спасіння своїх душ, душ своїх близьких і рідних, за щасливу долю дітей, а насамперед – за мир, кращу долю, стабільність в Україні, за спасіння нашого знедоленого народу, якому доводиться переживати лихоліття війни, втрати найкращих своїх синів.
Біля церкви святих Безсрібників і Чудотворців Косми і Дам»яна панувала піднесена атмосфера. Це не дивно, адже багато прочан йдуть до Матінки Божої не вперше, а ті, що
приєднуються, відчувають щось неймовірне, світле, чисте у своїх душах.
Дітей, молоді чимало – 26 чоловік з 35 учасників прощі. Серце і душа радіє, адже Бог і Матінка Божа завжди дослухаються до дитячих молитов і прохань. Наймолодша прочанка – дев’ятирічна Яна Недільницькасміливо крокувала зі своєю бабусею Любою Мимохід. У прочан уже склалася традиція, що бабусі ведуть своїх онуків, а батьки – дітей. Іринка Джура вчетверте йшла до Зарваниці з бабусею Любою Верескіною, Орися Янкевич – з синочком Назарком і донечкою Марічкою, ініціатор й організатор прощі Марія Рожко –
з донечкою Олею, похресниками та племінниками. Найстарша із прочан – Іванна Білоус у свій поважний вік жодного разу не поскаржилась, не сіла в автобус, тільки щиро і ревно молилася, як і ми всі, долаючи спеку, зливи і грози.
Отець-декан Мар»ян Черепанич відправив Службу Божу, а отець Василь Лужецький висповідав прочан, адже кожному із паломників хотілося йти Матінки Божої із чистою
душею. З Божим благословенням та незмінними атрибутами – хрестом, хоругвою прощі (до поновлення якої долучились Володимир Олеськів, Василь Ковтало, Ігор Герасимів,
українськими прапорами, Матінкою Божою попереду колона вирушила у нелегку дорогу.
З нами йшов духовний наставник, учитель, помічник і порадник – отець Василь, який старався дохідливо роз’яснювати прочанам деякі факти з життя Ісуса, фрагменти з Біблії,
Святого Письма. Вірним помічником о.Василю був незмінний «соловейко прощі»
дяк с.Млиниська та с.Смогів Степан Ващишин з Жидачева. Пані Марія своїми порадами,
добрим словом, усмішкою, підтримувала доброзичливу атмосферу під час ходи. Скільки терпіння, доброти,милосердя виявив водій Ярослав Король. Він не тільки вправно і терпляче складав наші сумки, а й підгодовував булочками на перепочинках (булочки, хліб, воду,
консерви, ковбаси, транспорт, медикаменти спонсорували подружжя Петро і Таня Юськів,
Леся Харишин, Емілія Сахарук, Наталя Білоус, Марія Кутна, Степан Ващишин, Марія
Радик та інші Богові відомі жертводавці). Вправна господиня Оля Король завжди старалася приготувати щось смачне і корисне.
Прочани йшли звичним і знайомим маршрутом. Ніщо не могло зупинити нас: ні мозолі, ні
стерті до крові ноги, ні спека, адже нас вела Матінка Божа – ми ніби ступали по її слідах. Перша зупинка – Рогатин: зранку – Служба Божа, причастя. З молитвами, піснями на прославу Матінки Божої, Ісуса вирушаємо в Куряни. Саме з о.Романом Климковичом і
парафіянами цього села ми відсвяткували Петра й Павла. Лісники, що біля Бережан: прочани під проводом о.Василя, з-за підтримки Степана Губара з Галича щиро молилися біля кожної
стації Хресної дороги, переживаючи заново всі Муки Хрестові.
Невелика зупинка біля місця, де загинула прочанка з Ходорова Є.Ворона. Щира молитва та запалена лампадка – і прочани вирушають далі. Попереду – Літятин. Там живуть дуже гостинні люди – сільський голова особисто розвозив прочан нас на ночівлю. Зранку настоятель храму св.Демитрія о.Олег Драган відправив Службу Божу, поблагословив нас, і ми з новими силами вирушили в дорогу.
Думка про те, що ось сьогодні зустрінемось із Небесною Покровителькою, надихала нас. Навіть сильна злива, громи і блискавки не змогли нас зупинити. З Матінкою Божою
на руках та з молитвами на устах ми надвечір дійшли до Зарваницької Матінки Божої.
Стомлені, брудні, але щасливі, з піснею на устах ми щиро вклонилися Їй, дякуючи за опіку і
допомогу, благаючи подальшого заступництва, Божих ласк й опіки.
Щиро помолившись і поклонившись Матінці Божій, прочани пройшли Хресну Дорогу,
Відвідали Богослужіння у сільській церкві, монастирі, над кожним із паломників помолився
монах о.Василь Юр. Відчувши полегкість і спокій в душі, ми з нетерпінням чекали зустрічі з
Блаженнішим Святославом Шевчуком. Ось довгоочікувана мить – архієрейська Служба Божа за участю патріарха Святослава. Тисячі прочан, ловлячи кожне слово Блаженнішого,
щиро молилися, бо вірили, що спільна молитва здатна побороти зло, а Святе причастя очистить душі і зміцнить віру.
Не один рік Бог наче випробовує нас на милосердя та добрі помисли. Два роки підряд
прочани несли з собою знайдених кошенят, поки не віддали їх у добрі руки. Цього року до нас прибилося після Бережан ще й цуценя. Тринадцятирічний Назарко Янкевич (ходить на прощу з 9 років) з любов’ю ним опікувався, а Найда віддячувала всім ласкою, послушністю.
Зараз собака живе у сім’ї Янкевичів у Ходорові. Це справді вчинок милосердя, людяності і доброти.
Багато хто з нас мав щастя відзначити найважливіший день у своєму житті – день народження у великій дружній прованській родині. Марія Рожко, яка завжди докладає чимало зусиль для організації прощі (все продумає, зважить), приготувала сюрпризи
кожному імениннику.
Цьогоріч сповнилась багаторічна мрія ходорівських прочан – разом з ними до Святого місця вирушив парох села Бортники отець Василь Лужецький.
Приємно констатувати той факт, що росте достойна зміна паломників – діти, що йдуть за покликом Бога. Дехто з них мріє стати священиком і водити прочан до Святих місць.
Складаємо доземний подячний поклін Господу Богу, Матінці Божій, усім Небесним Заступникам, о.Василю, священикам, щирим людям, котрі нас зустрічали і проводжали, за нас молилися і вболівали, усім жертводавцям, водію Ярославу Королю, а також кожному прочанину за спільні молитви, пісні, підтримку, усмішку та допомогу.
Світлана КУХАРСЬКА.