Пам’яті Ярини Цвик: «Я зможу померти лише тоді, коли в кожній країні буде моя вишивка»

Пропонуємо вашій увазі відеосюжет про Ярину Цвик з телепрограми Наш Репортер зі Львова за травень 2011 року.

Сила духу в кожному стібку: історія вишивальниці Ярини Цвик

Ярина Цвик — сильна жінка, яку паралізувало ще в підлітковому віці, проте вона продовжувала творити шедеври, вишиваючи лежачи. Вперше Ярина взяла голку з ниткою до рук у п’ять років — тоді старші дівчата у дворі показали їй перші стібки. Проте професійно зайнялася цією справою лише тоді, коли у 15 років їй відняло ноги.

Шлях до майстерності Вишивка стала для неї порятунком. Професійно опанувати складні техніки допомогла відома майстриня Ольга Возниця. До того Ярина вишивала переважно хрестиком, але наставниця навчила її рідкісних швів: виколу, низинки та занизування. Єдиною технікою, яка так і не піддалася Ярині, була гладь.

Трагедія, що змінила все Життя дівчини перевернулося несподівано. Вона мала багато планів щодо навчання, але одного ранку у ванній кімнаті вона просто впала, не відчувши під собою ніг. З того часу Ярина перенесла 18 складних операцій під загальним наркозом та безліч дрібніших маніпуляцій. Пояснити причину паралічу лікарі не змогли й досі.

Коли наприкінці 90-х років пішли з життя обоє батьків, пані Ярина почала працювати ще й з бісером, аби не потонути у розпачі.

Вишивання «долі» для молодят У рідному Ходорові вишивальниця створювала рушники для багатьох молодят. Вона вірила: вишиваючи долю іншій людині, треба вкласти в роботу все найкраще.

«Якщо мені недобре, якщо щось болить — я не беруся за весільний рушник. Боюся свій біль чи смуток вкласти у майбутнє молодої пари», — казала майстриня.

Хоча біль супроводжував її щодня протягом багатьох років, вона намагалася залишати його поза творчістю.

Життя в чотирьох стінах Вже понад десятиліття Ярина не могла навіть сісти в інвалідний візок. На вулиці вона бувала лише під час поїздок до лікарні. В останній такій поїздці у 2003 році вона посперечалася з медсестрою, запевняючи, що зможе вишити картину за кілька днів. Так народилися її дивовижні композиції, кожна з яких створена лише за чотири доби.

Найбільше навантаження припадало на очі, особливо зважаючи на ускладнення від цукрового діабету. Погіршення зору було найбільшим страхом жінки:

«Я би не змогла жити взагалі, якби не могла ні вишивати, ні плести бісером. Якщо я не зможу цього робити, я не бачу сенсу в своєму житті».

Світове визнання Ярина Цвик одного разу пообіцяла собі: «Я зможу піти лише тоді, коли в кожній країні світу буде моя вишивка». Сьогодні її роботи прикрашають оселі в Канаді, Америці, Аргентині, Франції, Німеччині, Польщі та багатьох інших країнах.

Її життя стало символом незламності, а кожна робота — доказом того, що навіть прикута до ліжка людина здатна дарувати світові красу та світло.

---

За матеріалами репортажу Оксани Сенишин та Володимира Квятковського для програми «Культура».