На відкриття розділу
Так називатиметься новий розділ на цьому сайті, який хотілося б запропонувати Вашій увазі, дорогі краяни. Започатковуючи його, ставлю за мету розповідати як про історію, так і про сьогодення нашого рідного містечка. Гарантую, що чимало захоплюючого можна почерпнути і в давніх часах, і в теперішніх. І це, незважаючи на дві книжки, які Вам, вочевидь, добре відомі: «Місто над ставом» під моїм авторством та «Ходорів і ходорів’яни» польського автора Данцевича. Зауважу, що серед власних дописів, які виношу на Ваш суд, шановні ходорівці, багацько написано в різний час, починаючи відтоді, як у 1984 році став студентом факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Сподіваюся, що серед цього доробку Ви зможете почерпнути для себе щось цікаве, повчальне, корисне. Одначе перед тим, як стартувати, дозвольте означити ті складові, які наповнюватимуть цей розділ.
Дати, події, персоналії / Думки з приводу…
Під цими рубриками планую поміщати дописи з нагоди якихось конкретних дат і подій, що мали чи мають місце в житті Ходорова. Безумовно, вони не обходяться без яскравих постатей, котрі, як то кажуть, є рушійною силою багатьох процесів. Тому саме ці особи, здебільшого, і привертатимуть нашу увагу. Крім цього поділюся думками з приводу різноманітних фактів, а також загалом про актуальні питання сьогодення, проблеми і тому подібне. Ясна річ, з обов’язковою їх проекцією на наше місто чи район.
Уродженці Ходорова / Їхня доля пов’язана з містом
Про кого піде мова у матеріалах цієї тематики? Тут усе зрозуміло. Насамперед про тих, для кого містечко стало «колискою». Не обійдеться і без розповідей чи інтерв’ю з особистостями, які, хоч і не з’явилися на світ у Ходорові, але доля яких тісно переплелася з ним. Або ж вони зростали чи вчилися, працювали чи трудяться зараз, урешті-решт мешкають тут.
Така назва ще одного підрозділу на нашому сайті. В ньому намагатимусь бодай фрагментарно подавати біографічні й інші дані про всіх, хто будь-якою мірою причетний до Ходорова: чи то про його уродженців, які в силу різних життєвих обставин розлучилися з ним, чи про тих, хто перебував тут навіть упродовж короткого відтинку часу, чи про теперішніх його мешканців. Жодних рамок не встановлюю. Маю на меті розповідати про представників влади, промислово-бізнесового сектору, громадських активістів, працівників освіти, медицини та інших галузей. Не залишуться осторонь художники, поети, співаки, музиканти, спортсмени, колекціонери і таке інше. Також у моєму журналістському доробку накопичилося достатньо матеріалів про осіб, які мають на перший погляд мініатюрну «прив’язку» до нашого міста. Чи перебували тут колись нетривало, чи знайомі з нашими земляками, або ж є їхніми родичами. Дехто приїжджав до нас на гастролі, дехто презентував свою книгу чи виставку. Або ж існує інша ниточка, подекуди дуже тонюсінька, яка в’яже їх з містечком. Ці дописи акурат пасуватимуть до рубрики «Ходорівський слід».
Доля заробітчанська / Зустрічі даровані долею
Оскільки кортить розповісти про заробітчанські будні наших городян, яких невблаганна доля закинула здобувати хліб насущний за «паркан», то з цією метою запроваджую відповідну рубрику. Зрештою, поділюся спогадами і про власні походеньки на заробітках в сонячній Іспанії. У підрозділі «Зустрічі даровані долею» представлю публікації, герої яких, хоч і віддалені від нашого гнізда, але мають все ж стосунок до нього через Вашого покірного слугу. Надіюся, що ексклюзивні інтерв’ю як із славнозвісними постатями сучасності, так і з пересічними особами, з якими мені поталанило спілкуватися упродовж копиці літ, викличуть у Вас жвавий інтерес.
Посмію стверджувати, що ми не цінуємо те, що маємо поряд. Їздимо казна-куди, бачимо мало не півсвіту, захоплюємося, хоч і визначними, але все-таки віддаленими місцями. А попри це не відаємо, що знаходиться під носом, не користуємося принадами поблизьких теренів. Вважаю, що не помилюся, припасовуючи дане твердження чи не до всіх, хто народився або мешкає на Жидачівщині. Сумніваюся одначе, що знайдеться такий, хто категорично стверджуватиме, що досконало обізнаний з рідними місцинами. А тут, повірте, є чимало «атасного», безпрецедентного, витонченого, вишуканого, вражаючого, дивовижного, довершеного, загадкового, захоплюючого, казкового, класного, «кльового», колоритного, легендарного, магічного, надзвичайного, надихаючого, незбагненного, незрівнянного, неймовірного, неперевершеного, неповторного, прегарного, прекрасного, пречудового, «прикольного», самобутнього, унікального, феноменального, фешенебельного, чарівного, шикарного, шляхетного тощо… Ого-го! Аж дух перехоплює від таких епітетів і їхньої кількості. Та це ще, безумовно, далеко не повний перелік. Одначе всі вони, на моє переконання, цілком доречні. Зрештою, матимете чудову нагоду переконатися в цьому. Словом, готуючи матеріали до цієї рубрики, намагатимусь заінтригувати Вас оповідями не лише про наш мальовничий Жидачівський край, але й про не менш привабливі місцевості, що розкинулися з нами по сусідству. Адже поряд і Миколаївщина, і Перемишлянщина, і Стрийщина, і Рогатинщина, про які також можна повісти багато інтересного.
На завершення цього переднього слова висловлю надію, що даний розділ таки зацікавить Вас, дорогі ходорів’яни, і Ви викроїте бодай дрібку часу, щоб ознайомитися з ним детальніше. Іншими словами, якщо ці дописи не залишать Вас байдужими, а, можливо, подекуди зачеплять «за живе», то вважатиму свою місію виконаною. Як мовиться, моя справа – писати. Було б кому читати… З повагою і любов’ю – ведучий розділу Любомир КАЛИНЕЦЬ.
Мадрид (Іспанія), 1 грудня 2012 року.