Учений європейського масштабу родом з маленького Ходорова (Частина перша)

Учений європейського масштабу родом з маленького Ходорова (Частина перша)

1926 року факультет права Львівського університету (за ініціативи професора
П.Дабковськ
ого) подав для номінації на Нобелівську премію Миру кандидатуру професора цього ж вищого навчального закладу Освальда Бальцера. Комітет все ж не затвердив цю номінацію. Однак уже сам факт висунення викладача на цю престижну нагороду красномовно засвідчує неординарність особи кандидата.

Особливу гордість за професора Бальцера повинні відчувати, ясна річ, і ми, хоодорівянини, оскільки він є уродженцем нашого містечка. Очевидно, що і знати про нього також мусимо значно більше.

Balcer O.

Освальд Мар’ян Бальцер був відомим і авторитетним ученим в галузі історії держави та права. Автор кількох сотень наукових і учбових праць – монографій, статей і підручників, талановитий викладач, вихователь студентської молоді. Його добре знали в європейських наукових колах. До того ж член 23 польських і закордонних наукових організацій та товариств, у тім числі Польської Академії Наук у Кракові, Академій Наук у Празі, Петербурзі, Софії, Загребі, Наукових товариств у Варшаві, Вільно (тепер Вільнюс), Перемишлі. П’ять університетів (Львівський, Карловий у Празі, Варшавський, Познаньський та Стефана Баторія у Вільно) присвоїли йому звання почесного доктора. У 1920 році польська Рада захисту держави запропонувала йому пост голови Трибуналу захисту вітчизни, а 1921 року його першого з середовища польських педагогів-науковців нагороджено найвищою державною нагородою – орденом Білого орла.

Життя та науково-педагогічна діяльність Освальда Бальцера тісно переплелися зі Львовом, зокрема з університетом. Тут з 1887 року він понад сорок літ очолював кафедру історії польського права. Користувався заслуженим авторитетом і повагою в середовищі місцевої інтелігенції, викладачів і студентів. Цікаво, що на його лекції вчащали спудеї не тільки з інших факультетів університету, але й з інших вузів. Його учні й аспіранти стали відомими науковцями, завідувачами кафедр у Варшавському, Краківському, Познаньському, Вроцлавському університетах.

О.Бальцер стояв біля витоків Історичного товариства та Наукового товариства у Львові. Брав активну участь у суспільно-політичному житті. Був добрим оратором, його виступи відзначалися продуманістю, аргументованістю. Думки і пропозиції мали широкий суспільний резонанс, їх цитували польські та закордонні засоби масової інформації.

Освальд-Мар’ян Бальцер походив з німецько-австрійської родини. Народився 23 січня 1858 року в Ходорові в сім’ї урядовця Франтішека (Франца) Бальцера, за національністю австрійця. Його мати Антоніна походила з німецько-австрійської родини Кльоссів. Дід Матеус теж був австрійцем, а ось бабуся Юзефа – полькою. Освальд мав старшого брата Кароля Ієроніма. Деякий час сім’я мешкала в Бережанах, згодом у Львові (1852–1855 рр.), де батько працював секретарем повітового староства. Влітку 1855 року його призначено ходорівським повітовим старостою. За сумлінне виконання обов’язків та ініціативу 1864 року був нагороджений орденом «Золотий хрест заслуги».

Як твердять польські джерела, його духовність розвинулась під впливом двох культур – німецької та польської. У сім’ї розмовляли німецькою мовою, діти добре знали німецьку історію, літературу. Спочатку середовищем спілкування родини були німецько-австрійські урядовці, а у Ходорові – переважно польські, оскільки австрійців там було обмаль.

Проте й українська культура, спілкування з її представниками, не могли не позначитися на світобаченні Освальда. Його тато доброзичливо ставився до українців, поляків, євреїв. Вплив оточення, а також місцева школа, відіграли важливу роль у розвитку юнака. Його німецьке прізвище та ім’я неодноразово наштовхувалися на глузування та кпини ровесників. Мабуть, тому він потім обрав польсько-український псевдонім: Остафій Брона (Борона). Саме так підписана 1877 року комедія «Клопоти панича».

Освальд був справжнім сином свого батька. Від нього він перейняв допитливість,

любов до науки, пошану до властей, релігійність (сім’я була католицькою). Як і Бальцер-старший, хлопець мав діловий характер, який зберіг до кінця життя. Його тато, високо цінуючи роль освіти, дбав про розвиток шкільництва у Ходорові. Хотів, щоб і син здобув належну освіту. Освальд закінчив у містечку трирічну тривіальну (початкову) школу. Добрі зерна зростили в ньому катехит отець Тадеуш П’ятковський і вчитель Антін Лопушанський. Але оскільки для вступу до гімназії треба було закінчити четвертий клас, то наступний рік він проводить у цісарсько-королівській зразковій римо-католицькій школі у Львові.

Далі навчання у гімназії, яке перервалося на два роки, оскільки занедужав на скарлатину. Хвороба спричинила каліцтво лівої ноги. В 1870 році Освальд розпочав навчання у третій цісарсько-королівській гімназії ім.Франца-Йосифа. Вчився успішно: упродовж восьми років навчання вважався найкращим учнем у класі. Особливо подобались йому польська і латинська література та історія. Писав і навіть публікував вірші та короткі оповідання. Вихід батька на пенсію привів до зменшення прибутків сім’ї. Це змусило Освальда зайнятися в старших класах репетиторством. У гімназії він добре вивчив польську мову, зацікавився польською історією, культурою, традиціями. Крім цього грав на фортепіано, співав, декламував вірші. Ровесники відзначали його товариський, компанійський характер.

Закінчивши гімназію у червні 1878 року, О.Бальцер вступив на юридичний факультет Львівського університету ім.Франца-Йосифа. На той час вуз був уже майже повністю сполонізований. Студентом відвідував семінари і слухав лекції відомих професорів-правників Ліске, Рошковського, Гризецького. Під керівництвом професора К.Ліске Освальд написав і опублікував у студентському альманасі кілька цікавих наукових розвідок.

Четвертий рік навчання О.Бальцер розпочав на факультеті права Краківського

Ягеллонського університету, де сподівався поглибити свої знання. Потім знову

повернувся до Львова, де у 1882-83 навчальному році опинився на філософському

факультеті університету.

У цей же час Бальцер здає у Кракові іспити для отримання ступеня доктора права. У жовтні 1883 року в Краківському університеті йому присвоєно цей ступінь. Цього ж року Освальдові надано державну стипендію для поглиблення знань з німецького права у Берлінському університеті.

Тоді ж, на початку 1880-их років, Бальцер вирішив присвятити себе науковій діяльності. Він публікує кілька самостійних наукових досліджень та рецензій. На той час сім’я Бальцерів проживала у Львові, на вул. Академічній,8.

З кінця 1884 року Освальд готується до захисту докторської дисертації. Відбувся він у наступному році. Тема його праці: «Генезис Коронного трибуналу». 5 лютого 1885 року О.Бальцеру надано титул габілітованого доктора права і доручено читати курс «Історія польського права» у Львівському університеті. Лекції читав цікаво, аргументовано, відчувалася його ерудиція, глибоке знання предмета.

26 травня 1887 року Освальду Бальцеру присвоєно титул надзвичайного професора Львівського університету, а 29 червня 1890 року – професора звичайного. Тоді йому сповнилося всього 32 роки. Цього ж року він очолив новостворену кафедру історії польського права. Проте читав Бальцер не лише історію права, а й питання державно-політичного устрою Польщі. Незабаром він став вести ще й окремий курс польського судового права, а з 1894 року – історію державного устрою Австрії. З останнього предмета розпочав підготовку підручника, який завершив у 1899 році, отримавши схвалення і високу оцінку навіть австрійських вчених.

Крім цього молодий професор керував науковими семінарами з основних своїх предметів, виховуючи в студентів смак до досліджень, праці з літературою, з архівами, до творчого пошуку, власних оцінок і висновків. На його семінарах відбувалися цікаві дискусії, іноді – гостра полеміка, панувала творча атмосфера. На ці семінари записувалось чимало студентів. Багато з них згодом стали відомими науковцями, зокрема П.Домбковський, Л.Ерліх, З.Паздро, А.Віняж та ін.

З часу присвоєння професорського звання О.Бальцерові стали пропонувати різні посади. Так 1888 року він став членом, 1900-го – віце-головою, а 1915 року – головою екзаменаційної суддівської комісії судового департаменту Галицького намісництва. Його постійно обирали до складу сенату Львівського університету. Двічі, у 1892-93 і 1913-14 навчальних роках, він був деканом юридичного факультету (деканів, як і ректорів, сенат обирав терміном на рік), а в 1895-96 роках – ректором Львівського університету. В 1917-му його кандидатуру знову висували на цю посаду, але він відмовився, мотивуючи бажанням зосередитися на науковій праці.

Бальцер брав активну участь у з’їздах польських істориків та істориків права, виступав майже на кожному з них, був членом президії, навіть головою IV з’їзду. Будучи прихильним до австрійської влади, яку він хвалив за лояльну політику щодо національних меншин, передусім поляків, ходорівський уродженець намагався не втручатись у гострополітичні дискусії, не вступив до жодної політичної партії.

Ще в 1886 році Освальд Бальцер одружився та мав дочку. Тоді досить низька платня, нелегкі матеріальні умови змусили його стати кандидатом у адвокати. Щоправда, отримавши титул надзвичайного професора, передумав займатися адвокатською практикою. Тим паче, що в 1891 році став директором Львівського архіву гродських і земських актів. Підтримував тісні контакти з родиною брата, який хворів на епілепсію, допомагав їй матеріально. Зрештою, і сам Бальцер не міг похвалитися здоров’ям, бо щораз більше страждав хворобою ноги, часто мусив ходити з допомогою милиць. Вже у сорокарічному віці почав втрачати слух.

Значним був доробок Освальда Бальцера в царині науки. Переважно він досліджував першоджерела польського середньовічного права, проблеми державного устрою Польщі й Австрії, історію судового права, зокрема, кримінального, пов’язуючи їх з тогочасними політичними, економічними та мовними проблемами. Після серії наукових статей, що стосувалися державно-політичних та правових малодосліджених проблем середньовічної Польщі, у 1895 році О.Бальцер опублікував першу солідну наукову працю (574 сторінки) – «Генералогія П’ястів», високо оцінену науковим світом. Невдовзі була видана наступна праця – «Про наступництво трону в Польщі». Деякі його погляди, висловлені у цих працях і наступних статтях, викликали серед польських науковців тривалі дискусії.

Наприкінці 90-их років XIX ст. Бальцер ґрунтовно зацікавився державно-політичними проблемами розвитку Польщі нового часу. Серед кількох тогочасних його напрацювань можна виділити працю «Суспільно-політичні реформи Конституції Третього травня» (ідеться про першу польську Конституцію від 3 травня 1791 р.). У ній автор висловив нове бачення ряду питань, свою інтерпретацію фактів і подій.

Коли в роки Першої світової війни у вересні 1914 року до Львова увійшли російські війська, О.Бальцер перебував у Відні. Через окупацію Галичини росіянами пробув там цілий рік. Викладацькою діяльністю не займався, зате написав книгу «Деякі державницькі проблеми Польщі».

(Завершення незабаром)

Любомир КАЛИНЕЦЬ.