На порозі роковини трагедії Майдану. Вбивці – на свободі, головні організатори – втекли. Але що трапилось із рядовими членами партії диктатора Януковича, які разом з ним повинні нести тягар відповідальності за сотню жертв, тисячі скалічених і сприяння сепаратистам? Куди поділись регіонали Жидачева і чим живуть нині? Спробуємо дослідити.
Після Революції Гідності були великі очікування. Люстрація, боротьба з корупцією і докорінна реформа усієї держави – такі головні тези політиків, що потрапили у Верховну Раду восьмого скликання. Люди вимагали кардинальних змін, натомість отримали балачки на ток-шоу і пафосні обіцянки. Система бюрократії і сотень тисяч чиновників різного рангу після тимчасового переляку тепер розпрямляє крила. Вони побачили, що “жити по-новому!” їх ніхто насправді не змушує, що це страшилка для лохів і любителів телевізійних помиїв.
Систему узаконення брехні і злодійства, яку почали вибудовувати ще за Кучми, а до блиску вже відшліфували партійці Януковича, – не знищено, її лише замасковано під нові бренди. Найяскравіший приклад – перевтілення регіоналів у “Опозиційний блок”.
На мить здалось, що поплічники режиму після розстрілу сотні українців раптово прозріли, і була надія, що хоч декого з них загризуть залишки совісті. Ще в грудні партквиток здали Богословська, Жванія, Рудьковський і Мельниченко. Від січня до травня минулого року фракцію Партії регіонів покинули 106 депутатів. Згодом від імені партії пан Єфремов заявив, що “диктаторські закони” 16 січня їх змусив прийняти Янукович, про злочини “беркуту” вони не знали, а уся провина на адміністрації президента-втікача.
Як виявилось вже навесні, звертатись до совісті регіоналів марно. Ніхто не сказав батькам героїв Небесної Сотні – простіть, ніхто добровільно не склав мандат та не полишив велику політику. Навпаки, оговтавшись після революційного шоку, вони почали гуртуватись і шукати можливостей знову продертись у Верховну Раду.
А чому б і ні? Розрекламована люстрація загальмувала, МВС і Генпрокуратура робили вигляд, що, крім Януковича-Азарова-Захарченка, більше злочинців у лавах регіоналів не було, а звичайні люди забудуть і перемкнуть увагу на війну проти Росії.
І їхній розрахунок спрацював – “Опозиційний блок” увібрав усі недобитки, які залишились від Партії Януковича, і пробився у парламент.
У першій десятці опозиціонерів лише двоє до лютого 2014 року не були “регіоналами”. Загалом кожне прізвище пов‘язане або з корупційним скандалом, або відверто ворожою позицією до України та підтримкою проросійських сил.
Назвемо найбільш відомих опозиціонерів-регіоналів: Бойко – міністр палива і енергетики в уряді Азарова, підозрюваний у махінаціях на мільйони доларів із нафтогазовими вишками; Вілкул – віце-прем’єр-міністр України в уряді Азарова, керував підприємствами мільярдера Ахметова; Добкін – голова Харківської ОДА, підтримував “беркут” і закликав до силового розгону; Шуфрич – регіонал зі стажем, як і Добкін, був активним противником Євро майдану; Льовочкін – голова Адміністрації Януковича.
До речі, жоден із 27 опозиціонерів не визнав Росію агресором на голосуванні у Верховній Раді.
Дивовижа, і як оці люди опинилось у парламенті, а головне – чому наслідки їхньої “діяльності” досі не розслідують. Питання до Яреми і Авакова.
Швидко пристосуватись до нових умов зуміли не тільки столичні регіонали, а й обласні. Придивімось уважно, на кінець 2013 року у Львівській області було понад 12 тисяч офіційних членів Партії регіонів, не кажучи про тисячі інших симпатиків і помічників. Де вони нині? Невже виїхали з країни чи розчинились? Нікуди вони не втекли, вони залишились і чекають свого часу.
Екс-керівник обласного осередку “регіоналів” пан Писарчук далі спокійно займається бізнесом. У нього найбільший ринок Львова – “Південний” і ще купа інших активів, звичайно, завбачливо переписаних на рідню.
Пан Баран, колишній очільник львівського осередку Партії регіонів, успішно продає ковбасу через мережу магазинів “Родинна ковбаска”. Менш відомі регіонали теж не відстають від колег. Серед них Грещук, Баляш, Сендега, Сендак, Козяр – усі при справі, в когось бізнес, хтось на “жирній” посаді, хтось по декларації бідує, але дружина чи діти – мільйонери.
Нікуди не зникли й регіонали з Жидачівщини. Вони лише причаїлись. Нагадаємо, до районної ради на виборах 2010 року пройшли сім прихильників Януковича – С. Коваль, Р. Гриців, А. Ковбуз, І. Закорчемний (мешкав і навчався в Ходорові, проте в газеті «Новий час» від 9 грудня 2013 року зазначав, що ніколи не був членом Партії регіонів, а депутатом районної ради обраний по мажоритарному окрузі – примітка «Ходорів сьогодні»), В. Пришляк, Т. Тянюгіна (директор Ходорівської ЗОШ №2 – примітка ХС) і С. Мокрицький. Звичайно, були й ті, хто їх підтримував і активно допомагав, але залишився поза увагою громади.
Чому важливо пам‘ятати прізвища кожного? Бо люстрація рано чи пізно буде. І регіонали разом з комуністами повинні пройти сито очищення. Країни Прибалтики, Польща, Угорщина, Чехія власних прислужників режиму вже давно позбулись, ще в 90-тих роках.
Процес фільтрації від політичного сміття і крадіїв болючий, бо може зачіпати, до прикладу, інтереси друга-підприємця або родича-чиновника у якійсь структурі. Але як не пройдемо цей тернистий шлях, то не буде поступу, не буде змін.
Організацій, що борються з корупціонерами і злодіями, зараз в Україні хоч загату гати. З’явилась така і у Львові, називається “Західноукраїнське антикорупційне об’єднання”. В декларованих цілях читаємо: “одна із задач… у викоріненні національного зла – корупції”, а далі йде перелік законних методів протидії.
Нам би тішитись, що є кому боротись із тим лихом, та дарма. Бо як ближче придивимось, то й тут побачимо руку регіоналів. До чого тут вони, запитаєте? Усе просто: один із засновників організації – Василь Загородній балотувався на парламентських виборах на Стрийщині від Партії регіонів, а керівник жидачівського підрозділу добре нам відомий член Партії регіонів Роман Гриців.
От скажіть, кого збираються оці псевдодіячі розшукувати за корупцію? Часом не себе або може свого патрона Януковича? В черговий раз благородна мета упосліджена, зведена до цирку і примітивної брехні.
Для чого регіоналам бавитись у громадських активістів, для чого наражатися на чергову порцію критики? Відповідь очевидна – вони готуються до реваншу та спробують повернути втрачені позиції. А найкращим тлом для повернення є громадська сфера.
Колишній перший заступник голови Жидачівської РДА пан Гриців – відомий персонаж у районі. Під час Революції Гідності, навіть після розстрілу 20 лютого, категорично відмовлявся вийти з партії, до останнього хапався за зручне крісло керівника і таємно збирав інформацію про активістів Майдану. Думка громади для пана Гриціва важила тоді найменше, аж раптом зараз він в числі антикорупціонерів.
Наскільки відомо, публічних вибачень або будь-яких пояснень своїх дій від нього донині ніхто не чув. Як не фарбуй регіонала, він зостанеться регіоналом.
Не ганьбити місто і звільнити пана Гриціва – так написали у відкритому листі громадські організації Жидачева ще у грудні минулого року. Жодної реакції від керівника так званого “антикорупційного об‘єднання” не було, напевне, і не буде.
Коли залишити все так як є, то це означатиме повну поразку місцевої громади.
Колишнім прибічникам Януковича, регіоналам різного рангу не можна давати спокою, щоб вони повертались до публічного життя і продовжували те, що найліпше вміють, – маніпулювати і фальшувати.
Повний бойкот їхніх персон і їхнього бізнесу – це початок “народної люстрації”. Це початок нової України і реальних змін. Досить годувати під своїм дахом хитрих змій. Пам‘ятайте – через цих перевертнів невинних людей вбивали посеред білого дня на Майдані, а їхня відкрита підтримка Росії – одна з головних причин війни на Сході України.
Доки не пізно, не треба чекати вказівок зі столиці, почнімо самостійно прибирати політичні відходи у своєму районі. Перші у списку на утилізацію – місцеві регіонали.
Тарас МАТВІЇВ.
НОВИЙ ЧАС, 16 лютого