27 серпня відзначатимемо 157-му річницю від дня уродин українського Мойсея. Безперечно, він навічно залишиться в пам’яті вдячних нащадків. Повниться його духом українська земля, зокрема і наш Ходорів.
У своїй брошурці «Слідами Івана Франка на Ходорівщині», що побачила світ у 2009 році, я вже торкався теми перебування Титана духу й праці у нашому містечку. На жаль, на той час не знайшлося точних документальних даних, які б засвідчили цей факт. Опиратися довелося лише на спогади старожилів, одна з яких – Євгенія Коцовська (з роду Білоусів) пригадала розповіді батьків про те, що Франко завітав якось до старенької дерев’яної церковці Косми і Дам’яна, збудованої на місці її попередниці в 1798 році. Чи це так, чи ні – важко судити.
Думкою про те, що видатний поет, прозаїк і драматург міг перебувати в нашому місті, зокрема і в церкві, зі мною поділився дослідник життя та творчості Каменяра, лауреат Шевченківської премії Роман Горак. Десь у багатющій неопублікованій спадщині письменника він натрапляв на враження Івана Яковича від Ходорова. Щоправда, були вони дуже гнітючі. Та нічого дивного в цьому нема. Містечко на початку минулого століття вважався «найтемнішим», тобто найменш свідомим куточком Бібрецького повіту. «Кацапська твердиня», – так тоді його характеризував дуже поважний львівський часопис «Діло».
Але час здатний розставляти все на свої місця. І ось буквально нещодавно вдалося натрапити на наступне повідомлення. На сайті Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. Франка було розміщено статтю В. Гладюка «Про Великого Каменяра розповідала поштівка». У ній автор стверджує зокрема таке: «… 1913 рік. Українська і світова громадськість урочисто відзначила ювілей Івана Франка – сорокаліття його літературної, наукової й громадської діяльності. У містах і селах Галичини та Буковини відбувалися читацькі конференції, літературні вечори, концерти. На окремі з них, хворий і приречений, приїздив Франко, де виступав із читаннями поеми «Мойсей». Так, він відвідав Тернопіль, Збараж, Підволочиськ, Дрогобич, Чернівці, Станіслав, Ходорів та інші міста.
Був такий випадок, коли ходорівці вшановували Івана Яковича великим повітовим святом. Делегація міщан на чолі з громадською діячкою Севериною Кабаровською вітала українського «Мойсея» терновим вінком і букетом білих троянд, що символізувало його тернистий шлях до людського визнання і світлі хвилини в житті. Великий поет гірко всміхнувся цьому подарункові й мовив, що троянди зайвина, оскільки світлих миттєвостей у житті не мав…»
Який же висновок напрошується? Про делегацію, очолювану С. Кабаровською, відомо достеменно. А ось про прочитання поеми «Мойсей» у Ходорові її автором – новий і напрочуд важливий факт. Переглядаючи пресу тих років, я не знайшов нічого подібного. Але міг і не натрапити на потрібну інформацію чи пропустити повз увагу. Хоча мені б хотілося знати більш детальне джерело. Та попри це, тепер знаю, що і де шукати. Справа за малим: зануритися в архіви.
Любомир КАЛИНЕЦЬ.