ПЛУГАТАРІ ЛІТЕРАТУРНОЇ НИВИ
24 квітня стало пам’ятним для поціновувачів поетичного та літературного слова. У Жидачеві зустрілись земляки, один з яких своїм словом розширив межі людського сприйняття світу та ідентифікації себе в ньому через призму поезії, а інший своїми працями продовжує відкривати для розуміння слова, що непідвладні часовим рамкам, повертаючи із забуття імена просвітителів українського духу.
Ходорів’янин, поет «купальського вогню» – Ігор Калинець та уродженець с. Бертишева, літературознавець – Михайло Шалата. Дві постаті нашого рідного краю, які стали тим зерном, що приносить плоди щедрої ниви.
Обидва народились з різницею у два роки та майже поряд – з Бертишева до Ходорова рукою подати. Змінився час, змінились люди, але такою ж рідною та щедрою залишилась земля, яка дала наснаги до зросту.
«Серед імен високих достойників України, її духовних проводирів особливою яскравістю вирізняється постать Ігоря Калинця – поета від Бога і патріота від народу», – такими словами ведуча Ольга Прокопів представила відомого поета, громадського діяча, лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, премій ім. В. Стуса та ім. І. Франка, Міжнародної премії родини Антоновичів, Міжнародної французької премії «Франц-и-Квир», члена Пен-клубу й найперше ходорів’янина.
Ігор Миронович, подякувавши за запрошення та книги, виставлені у літературній світлиці, висловив свою збентеженість таким теплим прийомом: «Складалося таке враження, що я їду на зустріч із вчителями, яким буду розказувати про себе лекцію принаймні на цілу годину. А виходить, що не я маю працювати, а ви всі бачу працюєте на нас гостей». (Усміхається).
У літературній вітальні Жидачівської районної бібліотеки справді, як завжди, по-домашньому тепло й затишно. Гостинну атмосферу створили організатори літературних зустрічей – методист відділу освіти Ольга Прокопів та працівник бібліотеки Галина Дереш.
Сюди у гості приходять ті, кому близьке слово, кому цікаві особистості, які приносять у цей світ цінності, дорожчі за все золото світу. Учні та педагоги приходять, щоб почути та почерпнути слово просвіти, щоразу дивуючи й своїми талантами та обдаруваннями шанованих гостей. До зустрічі із земляками готувались особливо ретельно. Поезія, написана Ігорем Калинцем ще в 60-70-х роках, сьогодні з вуст учнів лунали з новою силою та змістом. Вірші «Рідний край», «Моя земля», «Писанка» читали учні гімназії ім. О. Партицького Олег Максимів, Оксана Денис, Володимир Касараба. На початку звучала мелодія у виконанні струнного квартету Жидачівської музичної школи.
Складний та філософський твір наважились прочитати учні Піддністрянського НВК під керівництвом вчителя української мови та літератури, керівника драмгуртка Михайла Федиша. У час Великого посту «Акафіст до Богородиці із Красова» у виконанні учнів під музичний супровід ансамблю «Ромашки» (керівник Оля Кобринович) Ходорівської музичної школи справив на усіх неповторне враження.
– Заради такого я б пішки сюди прийшов, – висловив своє захоплення таким прочитанням автор твору Ігор Калинець.
Ігор Миронович поділився із присутніми часткою свого творчого життя, розповівши, як він відбувся та завершився як поет. Розповів історію виходу у світ своєї першої збірочки, що дістала назву «Вогонь Купала», хоча автентична її назва мала бути іншою.
– …Вона якось потаємно вийшла в Києві. Були там добрі молоді люди, які серед інших книжок вибрали мою. Таким чином вона вийшла у світ, і потім тут у Львові сполошилось начальство: як це могло бути, що вийшла така книжка Калинця. Мало того, що Калинцева, там нічого не було радянського. Бо в кожній книжці, яку видавали за радянських часів, мусіли бути «паравози», тобто ідейні вірші про партію, про комсомол…Тут так склалося, що в цій книжечці абсолютно нічого такого не було. Мало того, щось там таке було, що мене одразу почали кликати в обком партії і звинуватили в тому, що в книжечці є націоналістичні тенденції.
Ігор Миронович зачитав один із віршів збірки під назвою «Вітер». В цій поезії лунали слова «…з Галича вітер державний», «бандери дністрових лодій» і жодного слова про партію.
За слова, що збурювали у людей «нездорові» думки та почуття, Ігоря Калинця не злюбили партійні функціонери.
– Потім була більша книжка, – продовжує автор, – але вона не виходила в Києві, за кордоном. Вона називається «Відчинення вертепу»», але першої сторінки ті, хто видавав збірку, не знайшли, тож назвали її «Поезії з України». Були й інші книжки, і те, що ми займалися самвидавом, й привело мене до тюрми. Коли вийшов із ув’язнення, заслання – це був 1981 рік, я поезію вже покинув. Більше з того часу поезії не писав по сьогодні. Це вже є тридцять років з гаком. Отже, я не вважаю себе поетом, колись, може, такий поет був, тепер такого нема. Я не знаю, кого ви запросили до себе, – з нотками самоіронії зазначив Ігор Миронович.
З початком національного відродження поет починає активну громадську діяльність, разом з дружиною Іриною стають ініціаторами та учасниками багатьох заходів. Як поет знаходить себе у написанні поезії для дітей. Найперше для своєї донечки Дзвінки. Виходять його збірки «Книжечка для Дзвінки», «Пан Ніхто», «Про дівчинку і квіти». Згодом пише для онучки Ганнусі.
– Для Ганнусі написав так багато книжок, що вже дивлюся Ганнуся закінчує університет, а я все ще пишу для Ганнусі. Нарешті я припинив писати для Ганнусі. Це був вже 2002-й чи 2003-й рік. На тому я закінчився як дитячий письменник. Отже, також нема підстав мене запрошувати, бо я вже десять років не є письменником взагалі…
Але за хвилю продовжує, стверджуючи, що писати треба. Нещодавно вийшла друком одна з найбільших праць Ігоря Калинця про Богдана-Ігоря Антонича, як відзначив в одному з інтерв’ю Ігор Миронович, «мого натхненника, з якого я вийшов і який зумів зрушити мене з місця початківця». Також Ігор Калинець відбувся як перекладач. Вийшла друком його книга з віршами українсько-польського поета Єжи Герасимовича.
– Він писав про Лемківщину, ту зруйновану Лемківщину, звідки переселили українців до Радянського Союзу. Коли готував до видавництва книжку, отримав його заповітні слова: «Вважайте мене українським поетом». Такий мій доробок, така моя історія як письменника.
Сьогодні Ігор Миронович не полишає трудитися, опікується немалою творчою спадщиною своєї покійної дружини Ірини Калинець. Вже зумів впорядкувати та видати 6 томів її творів. На завершення свого короткого виступу зачитав вірша, написаного ще в 1977 році й присвяченого пам’яті його вуйка Григорія Гулея із Городища Королівського.
Як одного із найавторитетніших сучасних літературознавців, глибокого, вдумливого історика літератури, автора монографій, упорядника і видавця десятків книг української класики, джерелознавця, блискучого педагога представили Михайла Йосиповича Шалату. Як стверджує сам Михайло Йосипович, він народився у селі, що «родило не рабів, а будівничих власної держави».
Михайло Йосипович доклав багато зусиль для того, щоб повернути нащадкам творчу спадщину будителя, просвітника, священика Маркіяна Шашкевича. Він розшукав перший примірник альманаху «Русалки Дністрової» з невідомими раніше автентичними обкладинками та факсиміле історичної грамоти з 1424 року. Вперше видав її сучасним правописом, доступним до читання сьогоднішнім поколінням. В його бібліотеці зберігаються усі 8 перевидань альманаху.
Крім величезного наукового доробку як літературознавця, Михайло Шалата ще й поет, ніжний лірик. Михайло Йосипович прочитав кілька своїх поетичних замальовок. А також він філософ і патріот, що трепетно шанує свій рідний край. Михайло Йосипович часто навідується до свого родинного гнізда, хоч з 1960 році оселився у Дрогобичі.
Михайло Шалата поціновувач народної пісні. Був співаком Дрогобицької чоловічої хорової капели «Бескид», знайомий особисто із Станіславом Людкевичем, Миколою Колессою, Анатолієм Кос-Анатольським. На слова Михайла Йосиповича покладена музика, його пісні звучать по всій Галичині й уперше зазвучали в літературній вітальні. У виконанні учасників ансамблю «Соловії» (під керівництвом Михайла Кузишина) Гніздичівської школи прозвучав «Гімн Просвіти».
Поезію М. Шалати також декламувала учениця гімназії Марта Климович, пісню на його слова виконала викладач Жидачівської музичної школи Ірина Ткач, авторську поезію читали переможці конкурсів з мови та літератури, учениці гімназії Юлія Миронова та Настя Бережнюк.
Посвяту М. Шалаті прочитала й його племінниця, вчитель української мови Квітневої школи Галина Шалата.
Ігор Калинець з вдячністю потиснув руку своєму земляку за присвячений для нього Михайлом Шалатою вірш.
Під завісу зустрічі міський голова Жидачева Володимир Левко та керівник відділу освіти й туризму Жидачівської РДА Зіновій Тимофтевич подякували дорогим гостям за їхні відвідини й неоціненний внесок у літературне та громадське буття українського роду. Завершив захід ансамбль «Лілея» районного Народного дому. Також всі охочі могли придбати літературні новинки, які від видавництв привіз голова Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Львівщини Михайло Ватуляк.
Оксана ФРАНКІВ.
НОВИЙ ЧАС, 29 квітня
«МАЙБУТНЄ ЛЬВІВЩИНИ – ТАЛАНОВИТІ ДІТИ»
У світ вийшла книга під назвою «Майбутнє Львівщини – талановиті діти», на сторінках якої зібрані маленькі історії успіху обдарованих дітей Львова та області. У число талановитих і обдарованих дітей Львівщини увійшло троє юних обдарувань Жидачіщини.
Наш район представляють двоє учнів Жидачівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 – Святослав Карпінський і Марта Воловодівська та учень Ходорівської ЗОШ І-ІІІ ст. №3 Іван Гриців.
Про досягнення та заслуги своїх вихованців розповіла директор Жидачівської ЗОШ №2 О. Т. Мальцева.
Талановиті діти в усьому талановиті – цей вислів саме про Марту Воловодівську, яку природа щедро обдарувала багатьма талантами. Юна красуня має добре розвинені естетичні та художні здібності, гарний голос та чудову дикцію. Дівчинка прекрасно малює та володіє технікою бісероплетіння, ліплення, здійснює розпис різноманітних камінців, неповторно декламує вірші. Маленька художниця є багаторазовою призеркою обласних та районних конкурсів малюнка та декламування віршів, володарка різноманітних нагород за високі результати у освітніх конкурсах «Гринвіч-2011», «Кенгуру-2011, 2012», «Колосок-2009-2011». Має Мартуся й велику мрію – хоче побувати в Парижі та у своїх малюнках відобразити Ейфелеву вежу.
Святослав Карпінський талантами Мартусі не поступається. Хлопчик великий інтелектуал, дуже ерудована дитина, капітан учнівської команди «Ерудит» – гордиться здобутками свого вихованця Оксана Тадеївна. Успішний четвертокласник має похвальні листи за останні два роки навчання, здобув найкращі результати в освітніх конкурсах «Колосок», «Кенгуру», «Кришталева сова», є учасником різних інтелектуальних змагань. Здобув грамоту за результативну участь у ІІ етапі Міжнародного конкурсу української мови ім. П. Яцика, став переможцем математичного конкурсу серед учнів 4-х класів м. Жидачева. Хлопчик любить техніку та мріє стати науковцем.
Представник Ходорівщини Іван Гриців наділений Богом співучим талантом – у нього оксамитовий голос. Перші несміливі кроки у світі музики Іван зробив ще зовсім маленьким. Зараз же одинадцятикласник – юний лауреат обласних фестивалів-конкурсів «І слово, і пісня, матусю, тобі», «Сурми звитяги», «Водограй», неодноразово займав І місце на обласному фестивалі «Повір у себе – і в тебе повірять». Іван захоплюється інформатикою та комп’ютерними технологіями, є лауреатом Міжнародного конкурсу з інформатики та комп’ютерної грамотності «Бобер». Найбільша мрія у хлопця – вступити у вищий навчальний заклад і здобути омріяну професію.
Усі вони різні, але однаково люблять свою справу і віддаються їй не менше за дорослих. Вони – покоління нової України, для якого свобода в творчості понад усе.
Урочиста презентація книги відбулася 2 квітня у Львівському Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини. Книга надрукована за сприяння Департаменту з питань науки, освіти, сім’ї та молоді Львівської обласної державної адміністрації. Діти отримали дипломи учасників проекту, книгу, яка презентувалась, та статуетки.
Усіх присутніх привітала генеральний директор ВЦ «Перлина» Вікторія Шеремета і побажала батькам та дітям світлої легкої життєвої дороги, добра, миру та успіху у всіх майбутніх починаннях.
Марія ТАТЧИН.
НОВИЙ ЧАС, 29 квітня
МАЛЕНЬКІ ЗІРОЧКИ НА ТАНЦЮВАЛЬНОМУ НЕБОСХИЛІ
У суботу, 13 квітня, три танцювальні пари з м. Жидачева у своїй віковій групі до 6 років вибороли бронзові місця на змаганнях із бальних танців «Парад зірок-2013» у м. Львові.
Серед 19 пар учасників змагань Ольга Гнидка і Орест Пасічник – вихованці дитячого садочка «Калинонька», Вікторія Думан і Денис Мацук, Діана Лашко і Владислав Маслій – учні 1 класу Жидачівського НВК у конкурентній боротьбі вибороли бронзові нагороди. Діти займаються танцями лише півроку й вже продемонстрували достойний результат на першому у їхньому житті конкурсі, за що отримали суддівське визнання, а на пам’ять – медалі та грамоти.
Готував талановиту малечу до конкурсних змагань вихованець СТК «Пролісок» м. Стрия та СТК «Талісман» м. Львова Віталій Шалаковський. Також юнак цьогоріч дебютував у ролі судді, ставши одним із членів суддівської колегії змагання.
Організаторами «Параду зірок-2013» виступили Максим та Вікторія Ільїнови. Захід відбувся під егідою Асоціації спортивного танцю України та Львівського обласного осередку АСТУ клубу спортивного танцю «ВікаДанс».
НОВИЙ ЧАС, 29 квітня
СПІВЕЦЬ ВСЕВИШНЬОГО КОСМОСУ
Олесь Дудин – непересічна і багатогранно обдарована особистість. Творчість таких людей визначають як Дар Божий. Автор володіє понад шістнадцятьма мовами. Філолог за фахом, має глибокі знання з фізики, біології, математики, астрономії, філософії. Його надзвичайна ерудованість вражає. Цей чоловік самовіддано служить слову, пишучи глибоко філософські, осяяні добром, світлом і мудрістю вірші. З-під його пера вийшли книги: «Воскресіння душі», У сяйві мальв», «Кароокий зайчик», «Поет і Безмір», повний переклад сонетів Шекспіра. Нещодавно світ побачила нова книга О. Дудина «Всевишній Космос».
«Спонукати до дії багатьох – ось рушійна сила моєї книги і загалом всієї моєї поезії. Так є і повинно бути. Вона – перлина моєї духовності, глибинно-невичерпний вираз мого духу. «Всевишній Космос», поза всім іншим, щоб я ще не створив – річ фундаментальна. У ній присутня висока напруга духу і глибока і неймовірно глибока аргументація розмаїтих чинників буття Землі і неосяжного Космосу. Вона свідчить про неймовірно глибоке тлумачення різних явищ природи багатоманітних властивостей та їх мінливостей як на землі, так і в Космосі. Вона і для багатьох моїх прихильників буде визначальною сутністю мого «Я», тією незвичайною неповторністю серед інших постатей поетичного світу, розгалуженням галактик у плинній невичерпності і світлосяйною мембраною їх сердець, і безконечним творенням сущого в суті й основі Всесвіту і всього його Буття, тим величним і невичерпно-розмаїтим знаком всезагальної істини Всевіщого Прозріння як людського, так і Природи», – так про свою збірку у передмові написав Олесь Дудин.
У книзі «Всевишній Космос» авторське захоплення космічною тематикою переплітається із любов’ю до краси навколишнього світу та втілюється у безсмертних поетичних образах. Книга присвячена пану Володимиру Ковалику – борцю за волю України, англо- і україномовному поету, патріоту родом з Чикаго, доброму другу О. Дудина. В. Ковалик – почесний президент міжнародного фестивалю юних поетів і прозаїків, митців фото і малюнку, слухачів Малої академії літератури і журналістики — «Рекітське сузір’я», який проходить у маленькому високогірному селі Рекіти у Міжгірському районі, що на Закарпатті. О. Дудин у своїх поезіях висловлює захоплення творчістю пана Ковалика. Зокрема, у творі «Осіння елегія» автор пише: «Ти між нами й серед нас. І від народження всього життя, всіх сущих справ, ведеш мене і всіх до смерті й до могили».
Передмова до «Всевишнього Космосу» готувалась для книги «Загадки нескінченності», що вийде пізніше. Основу збірки складають поезії, написані впродовж останніх трьох років, також залучені більш давні твори, які ще не друкувались. Над книгою О. Дудин працював три роки. Твори у збірці об’єднані тематично, однак збірка не поділена на розділи. Назва «Всевишній Космос» відображає сутність збірки. До неї входять поезії, які торкаються астрофізичних досліджень Всесвіту – далеких зоряних систем, внутрішньо глибинної експресії галактик, космосу, яскравим прикладом яких є твір «Зоряний ембріон – невичерпність галактик». Обкладинка книги, задум якої належить Олесю Дудину, повністю відображає її основну ідею.
Автора цікавить історія та культура прадавніх цивілізацій. У циклі поезій «Мої зацікавлення історією Майя, Інків і Ацтеків» особливо виділяється твір «Колодязь смерті», у якому автор у плині історичних подій аналізує традиційні криваві жертвоприношення інків.
Зацікавлення О. Дудина історією не має обмежень. «Завойовник, тиран і Небовсесвіту Володар…Як ненасить у злочинах і в славі так він сконав, не збагативши землю», – саме так характеризує правителя Македонії у поемі «Олександр Македонський». «Поема про Гіпатію» розповідає про дочку александрійського математика Теона, яка опинилася у центрі релігійних війн. Вона була жорстоко вбита за звинуваченням у чаклунстві: «Гіпатіє, – язичнице вродлива, розтерзана, розтоптана, красо! Кому й завіщо провинила, провіснице, який у людства маєш борг?!»
Поета глибоко вразило бомбардування Хіросіми і Нагасакі. У поемі-реквіємі «Термоядерна вакханалія» автор влучно і трепетно описав жахіття японської трагедії: «Дикий трепет розлігся в намулі життя: і ніхто не кричав, і ніхто вже не плакав, квіти вмовкли в зорянім шалі, – вкрита попелом їх нагота. Просичало каміння змією, смерті виплеск простерся життям».
Філософська поема «Україна – мій квіт» наповнює серця читачів почуттям гордості за свій рідний край: «Не на чужій, а на своїй землі І на своєму полі. І Місяць, і Сонце, і Зорі, І той величний Всесвіт, Що довкола нас, І те розбурханої хвилі Людське море Пливе крізь неповторний час».
Читачів приваблять пісенні поетичні твори О. Дудина «Благословенна, земле Ходорівська», «Гімн Ходорову», «О, Мати Божа, прилинь до мене», «Гітара впала на твій гріб» (присвячена Р. Джавалі), які, як мріє автор, невдовзі будуть покладені на музику.
Окремий цикл О. Дудин присвятив відомому львівському скульптору, вихідцю з с. Голешів Роману Романовичу, який повернув Галичині короля Д.Галицького у бронзі на одній з центральних площ Львова. Поет захоплюється творчістю митця – галереєю створених Р. Романовичем образів видатних особистостей нашої країни: «Та споконвічна барва горить вогнем в людських портретах. Вогненна барва в героях славних,- душі твоєї барва. Так, Маестро!»
Привертає увагу читача своєрідна присвята нашому земляку Народному художнику України Зеновію Кецалу «Живий Універсум», де у метафоричних образах змальовано особливості малярської і графічної творчості та особливий стиль «суха голка». З. Кецало постає перед читачами, як «духу нашого співець, Він – славний маляр, земних речей Творець». О. Дудин називає його Апостолом, Великим чоловіком, порівнює з ченцем, а про роботи Кецала пише: «А в світі тім його малярство – диво-квіт».
Закінчується збірка знаковою поемою «Всевишній дух», присвяченою Т.Г.Шевченку. Поет пише про світове значення творчості Кобзаря : «Твій благовісний спів, розлитий в унікальних барвах, у кришталевих дзвонах всього світу».
О. Дудину небайдужа доля української держави. Він закликає читачів думати: «А ви не звикли думати, а думати треба, та ще й як треба?! Воля Всевишнього неба тягне мене в невідомі краї. Мого народу справді велика потреба, Вкраїни і нації суща потреба, шановні, мої дорогі! Державної сили потреба, – то воля Всевишнього неба».
Збірка «Всевишній Космос» була підписана до друку у липні 2012 року. Половину суми для видання автор зібрав, заощаджуючи з пенсії, 10 тисяч надав депутат Львівської обласної ради Андрій Кіт, решту – меценати. Офіційної презентації збірки ще не було, але О. Дудин отримав численні схвальні відгуки шанувальників його творчості та критиків. Збірку «Всевишній Космос» залучили до навчального процесу у Києво-Могилянській академії.
Поет любить довершеність в усьому «У виході книг немає черговості. Спочатку я мав намір випустити три книги, які б описували природу речей: «Поет і Безмір», «Всевишній Космос», «Загадка нескінченності», яка тільки готується до виходу. У мене три готових рукописи, які б хотів опублікувати тритомним виданням, але для цього потрібна значна фінансова допомога», – ділиться Олесь Дудин.
У нього ще багато задумів. О. Дудин мріє найближчим часом перекласти твір бенгальського поета, нобелівського лауреата Рабіндраната Тагора «Гітанджалі» з англійської (переклад з бенгальської здійснив сам Р. Тагор) на українську. Щоб передати усі особливості «Гітанджалі» О. Дудин має намір вивчити бенгальську мову.
23 березня поет святкував свій 74 день народження. Ми бажаємо йому здійснення творчих задумів, нових книг.
О. КАРАЧЕВСЬКА.
ХОДОРІВЩИНА, 28 березня
ВІД ТВОРЧОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ТВОРЧОГО ВИСОКОМОРАЛЬНОГО УЧНЯ
12 березня у Ходорівській загальноосвітній школі №1 відбувся семінар заступників директорів з навчальної і навчально-виховної роботи шкіл району на тему «Система роботи над навчально-методичною проблемою «Від творчого вчителя до творчого високоморального учня». Учасники семінару ставили собі за мету поглибити досвід з питання системної роботи; розвинути поняття про важливість навчальної проблеми в організації навчально-виховного процесу та шляхи і способи її реалізації у школі.
Розпочався семінар із спільної молитви у шкільній капличці. Директор, Н. А. Голованич, розповіла про школу та проблеми, над якими працює її колектив. Учасники семінару відвідали відкриті уроки, після чого відбулось їх обговорення.
Заступник директора школи Р.М. Чорний, розпочинаючи теоретичну частину семінару, розповів про роботу педагогічного колективу над реалізацією проблеми «Від творчого вчителя до творчого та високоморального учня», над якою школа працює вже два роки. До цього п’ять років педколектив опрацьовував навчальну проблему «Удосконалення уроку, як засобу розвитку особистості учня».
«Тема актуальна, адже зараз є багато людей з вищою освітою і повною відсутністю моралі. Ми акцентуємо увагу не лише на творчості, але й на моралі. Кажуть, що складно навчити дитину, але ще важче виховати людину порядну, моральну, критично свідому – активного будівника української України. Творчого учня може зацікавити і дати глибокі знання тільки творчий вчитель. Завдання методичної ради школи – спонукати до творчої діяльності вчителів», – розповів Р. Чорний. Він також представив цільову програму розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів «Інтелект. Пізнання. Творчість», яка розроблена для координації та системної реалізації різних видів діяльності, спрямованих на розвиток пізнавальних, творчих здібностей, якостей лідера, виховання доброти, людяності у школярів.
Чудовим завершенням теоретичної частини стала літературно-музична композиція «Душа в одежі слова», яку підготували вчителі О. Баторик, О. Марків, М. Пеліховська та учні школи.
Підсумки семінару підвів завідувач районним методичним кабінетом І. Михайленко: «Відомий кінорежисер К. Станіславський сказав: «Колектив із декількох десятків чоловік не може об’єднатись, держатись і міцніти лише на основі особистої взаємної симпатії всіх членів. Для цього люди дуже різні, а почуття симпатії нестійке та зрадливе. Щоб об’єднати людей, потрібна більш ясна й міцна основа – це ідея». Такою об’єднавчою силою у педагогічних колективах, що допомогла б переорієнтуватися на новий підхід в організації навчально-виховного процесу, суть якого зводиться до створення умов для розвитку, саморозвитку та самореалізації особистості із відповідними компетентностями – є організація роботи над науково-методичною проблемою.
Це вимагає нових підходів до організації навчально-виховного процесу, основною одиницею якого є урок. Адже змінюється функція уроку, мета уроку, а, відповідно, і форма проведення. Тут без впровадження ідей науки просто не обійтись, бо це важлива умова розвитку освіти. Зосередження зусиль усього педагогічного колективу на вирішенні конкретної педагогічної проблеми допомагає значно підвищити ефективність і результативність навчально-виховного процесу».
О. КАРАЧЕВСЬКА.
ХОДОРІВЩИНА, 28 березня
МАЛЮЙ, ХУДОЖНИКУ, ТВОРИ
Зимовий день, розкриленим птахом
Виблискують міські вітрини.
Вмостившись під крамничним дахом,
Художник малював картини.
(Г. Дячок)
Саме цими рядками 26 лютого у Центрі творчості міста Ходорова розпочалось методичне об’єднання керівників гуртків з образотворчого мистецтва позашкільних навчальних закладів на міжміському та міжрайонному рівні. Мета цього заходу – підвищення, вдосконалення фахів майстерності та обмін досвідом.
Гостями методичного об’єднання були: методист Львівського інституту післядипломної освіти О.П. Наконечна, керівники гуртків позашкільних закладів смт. Журавна, міст Жидачева, Нового Роздолу, Стрия та Львова.
Методист Ходорівського ЦДЮТ Н.С.Олексин ознайомила присутніх із роботою Центру творчості та запросила до участі у майстер-класі «Малювання птахів методом штампування», який на високу рівні провела керівник художньої студії М.М. Походжай, використовуючи інноваційні методи роботи.
Директор ЦДЮТ М.В. Бас подякувала керівнику художньої студії за її роботу та талановитих гуртківців, які щорічно здобувають найвищі місця на найпрестижніших фестивалях та конкурсах. У подарунок присутнім прозвучав вірш Г. Дячка «Художникові» у виконанні С. Татомира.
Гості Центру творчості відвідали постійно діючу виставку робіт п.М.Олійника «Люби і знай благословенний Богом Український рідний край» у ЗОШ№1. Роботи талановитого художника захопили та вразили присутніх. Побувавши у творчій майстерні А.В. Голованича (керівника гуртка «Художня обробка деревини», «Квілінг, орігамі»), гості з цікавістю розглядали роботи гуртківців, зроблені різними техніками та стилями.
Учасники методичного об’єднання мали змогу переглянути вертеп «Через Вкраїну йшли тріє царі» за участю гуртківців Центру творчості (керівники М.В. Бас, С.І. Ленишин), присвячений пам’яті І. Калинець. Присутніх приємно вразив новий, не схожий на традиційний текст вертепу, костюми учасників, акторська гра Н. Іваськевич. Словами вдячності та оплесками нагородили глядачі гуртківців та їх керівників.
Під час проведення заходу у ЦДТЮ працювала виставка малюнків учасників художньої студії та персональна виставка Н. Іваськевич (керівник М.М. Походжай). Творчі роботи вихованців гуртків «Юна панна» (кер.С.І. Ленишин), «Умілі руки» (кер.О. Баторик), «Художня вишивка» (кер.О. Станчук), «Художня обробка деревини», «Квілінг та орігамі» (кер. А. Голованич) зачарували учасників заходу.
На завершення О.П. Наконечна, приємно вражена організацією та проведенням заходу, від імені всіх присутніх висловила щиру подяку дирекції, педагогічному колективу та вихованцям ЦДЮТ м. Ходорова і побажала їм творчих звершень.
Н. ОЛЕКСИН.
ХОДОРІВЩИНА,28 березня
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ВЕЧІР
Щедра вкраїнська земля зростила Людину-велета, Титана духу, який збудив німих і сонних, вказав їм шлях до майбутнього – Тараса Григоровича Шевченка. Він був сином мужика, а став володарем у царстві людської культури. 10 літ томився під вагою солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж 10 непереможних армій. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Пісня кобзаревих дум дзвенить у вкраїнських серцях, відлунюється у віках оспівана Кобзарем чарівна мова рідної землі.
10 березня ходорівчани зібралися у Палаці культури, щоб всією громадою вшанувати пам’ять великого Кобзаря. Багато років минуло з часу народження Т. Шевченка, проте він належить до тих людей-світочів, що у пошані всього людства знаходять безсмертя.
Мужицький син, кріпак, школяр моринського дяка-п’яниці, самоук, професор графіки Петербурзької Академії мистецтв, геніальний поет, мислитель, патріот, інтелігент з душею вселюдського милосердя – це Тарас Григорович Шевченко. Велет духу і душі народної, що каторжною працею вивів себе самого на вершини всесвітньої культури.
Т. Шевченко – письменник-мислитель, письменник-філософ. У його «Кобзарі» зображене минуле й сучасне українського народу, його історія, географія, побут і мораль. «Кобзар» називають енциклопедією народного життя, а його автора – народним поетом. У невеликих за обсягом творах Шевченко зумів охопити питання, що хвилювали усі народи.
Т. Шевченка справедливо називають поетом слова, пензля і співу. Під впливом його живописного слова у нашій уяві постають яскраві образи, а саме слово звучить, як пісня. Він належить до числа наймузикальніших поетів світу. Переважна більшість поетичних творів Великого Кобзаря дістала друге, музичне життя. Сотні композиторів світу створили близько 500 творів на його тексти.
Тараса Григоровича Шевченка і його «Кобзар» український народ поставив на перше місце серед національних духовних скарбів, успадкованих з минулого. Творчість поета увібрала у себе науку віків для нащадків. Шевченківський вечір став символічним днем патріотизму та духовного єднання поколінь. Учасникам й організаторам дійства вдалося не тільки майстерно передати самобутній колорит творчості українського классика, всю глибину патріотичного пориву поета, а й надати йому сучасного звучання у найрізноманітніших музичних і поетичних інтерпретаціях. Свою любов і шану до Кобзаря талановиті самодіяльні артисти висловили у музичних та поетичних композиціях, у які вклали душу і серце.
Розпочався вечір безсмертним Шевченковим «Заповітом», який разом з народною хоровою капелою «Мрія» під керівництвом О. Вавричин співав весь зал. Директор народного дому ім. З. Кецала ведуча свята, Л. Семигинівська, розповіла про тернистий життєвий і творчий шлях генія українського народу.
У тому, що творчість Шевченка надзвичайно актуальна у наш час, глядачі переконалися, слухаючи його безсмертні твори – уривки з поем «Марія», «І мертвим, і живим, і ненародженим…», «Стоїть в селі Суботові»,у виконанні школярів – Д. Гринишин, Н. Іваськевич, М. Горачик, авторську поезію Р. Осімницького, присвячену великому Кобзареві.
Співочу майстерність продемонстрував народний чоловічий ансамбль «Діброва» (керівник Б. Катола) , виконуючи Шевченкові твори «Явір» та «За байраком байрак». Напрочуд ліричним був виступ народного жіночого ансамблю «Калина» й дуету бандуристок у складі М. Павлишин та І. Кутної.
Тему любові до нашої рідної землі та духовної єдності поколінь продовжив ансамбль бандуристів під керівництвом О. Вавричин, у виконанні якого прозвучали такі милі нашому серцю пісні «Летить галка через балку», «Зацвіла в долині червона калина».
Григорія Вавричина глядачі двічі винагороджували гучними оплесками. Нескореність українського духу пролунала у піснях «Відповідь українців Т. Шевченкові на вірш «Думи мої, думи» на слова Г. Охоцької, музика Б. Янівського, та «Бандуристе, орле сизий».
Фінал Шевченківського вечора був масштабний і різноголосий. Народна хорова капела «Мрія» й ансамбль бандуристів виконали духовний гімн українців «Реве та стогне Дніпр широкий». Пiсля перших слiв славетної пісні зал у єдиному пориві підвiвся. Голоси самодіяльних акторів звучали професійно – потужно і злагоджено. Глядачам здалося, що перед ними могутній Дніпро – його хвилі ніби накочувалися, вилітали брили каміння, а далеч історії мудро говорила із сьогоденням.
Міський голова Ходорова О. Коцовський подякував учасникам й організаторам Шевченкового вечора.
Тарас Шевченко вічний, як український народ. З ним вічно жива і горда душа України. Він оберігає, вчить, дарує надію на краще майбуття. Слідувати його заповітам — значить вірити у духовне майбутнє Вкраїни.
Марія КРАЇВСЬКА.
ХОДОРІВЩИНА, 14 березня
СТРІТЕННЯ ЗИМИ З ВЕСНОЮ
«15 лютого ми відзначаємо свято Стрітення Господнього. Саме у цей день, на сороковий день від народження Христа, Марія разом з Йосипом пішли до храму Господнього, щоб принести жертву очищення. Отож, ми, галичани, свято зберігаємо звичаєвість, обрядовість і релігійність, святкуючи Стрітення. У цей день всі християни поспішають на урочисте Богослужіння й освячення стрітенських свічок. До речі, стрітенська свічка має неабияке релігійне значення. Її вогник символізує наше життя. Якщо Господь дає нам у руки цей вогник, ми повинні пронести його через ціле життя, щоб він завжди горів у наших душах. Як і наше життя, свічка згоряє. На Стрітення людина замислюється над своїм життям, над його швидкоплинністю і веде розмову з Богом. У народі кажуть, що Стрітення – це зустріч зими з весною. Наші предки вважали 15 лютого першим весняним святом і проводили різні обряди», – такими словами розпочала концерт, присвячений святкуванню Стрітення Господнього ведуча вечора директор народного дому ім. З. Кецала пані Люба Семигинівська.
У суботу, 16 лютого, сотні людей зібрались у палаці культури міста Ходорова, щоб відсвяткувати зустріч зими з весною. Розпочався вечір з виступу учасників народного ансамблю танцю «Наддністрянка» (художній керівник – заслужений працівник культури України Ю. Коцовська), які всім своїм складом підготували обрядову хореографічну композицію «Зустріч Зими з Весною». У композиції, що складалась з декількох частин, танцюристи прощалися іх багатою на свята та розваги зимою і прославляли рідну природу, що у ці дні за повір»ям нашого народу прокидається від зимового сну. Наймолодші учасники колективу під керівництвом Л. Лозакович підготували танець сніжинок і танець весняних квітів. Для більшості із них це був перший виступ на великій сцені. Юні таланти в чудових костюмах відобразили відхід зими і пробудження землі до нового життя. Сцена заповнилась спочатку чарівними маленькими сніжинками, а потім – різнобарвними квітами та метеликами, що знаменували прихід весни. За метеликами на сцену знову вийшли маленькі танцюристи тепер вже у яскравих колоритних костюмах курчаток і півників, які підготували батьки разом з керівниками ансамблю, і виконали танець курчат навколо яйця. Адже яйце, як відомо, є символом зародження та продовженням життя на землі. Старші учасники «Наддністрянки» відтворили на сцені весь цикл зимово-весняних молодіжних забав. Хлопці і дівчата грали у сніжки, стрибали через вогонь, веселились і тим самим відтворювали українські звичаї й обряди.
Чудовим подарунком для всіх присутніх став виступ юної солістки Лілі Сороки, яка виконала пісню «Лелеча доля». Бурхливими оплесками глядачі зустріли учасниць вокального ансамблю «Ромашка» під керівництвом Ольги Кобринович та народного ансамблю троїстих музик «Візерунки» під керівництвом Тараса Качора.
Низку народних танців подарував присутнім ансамбль танцю «Наддністрянка». Запальну «Польку» й «Гуцулку» виконали учасники середньої групи, розмірений «Півторак» – підготовчої , поважний «Краков’як» – народний ансамбль. У цих композиціях, за допомогою характерних рухів та вдало підібраних костюмів, учасники показали етнічні особливості тих місцевостей, з яких походять танці. На завершення вечора народний ансамбль танцю «Наддністрянка» під керівництвом Ю.Коцовської виконав ліричний «Танець з дзвіночками» (солісти – Оксана Руда і Данило Бугара), який вже багато років є візитною карточкою колективу на різноманітних фестивалях і конкурсах.
Феєричним був фінал свята зустрічі весни – спільний вихід на сцену всіх груп ансамблю танцю «Наддністрянка, яким глядачі декілька хвилин аплодували, стоячи, на знак подяки за подарований чудовий концерт.
О. КАРАЧЕВСЬКА.
ХОДОРІВЩИНА, 28 лютого
МИСТЕЦТВО З. КЕЦАЛА НЕПІДВЛАДНЕ ЧАСУ
Роботи Зеновія Кецала з’являються на престижних виставках і на закордонних вернісажах. Вони представлені у Нью-Йорку, Торонто, Чикаго, Жепіові, Перемишлі. Але до сьогоднішнього дня не створено музею художника. Колись, Зеновій Кецало передав народному дому «Просвіта» міста Ходорів 60 своїх картин. 2 роки тому Народному дому присвоїли назву «Народний дім імені Зеновія Кецала». Тут постійно експонується його персональна виставка. «Подивитись виставку художника приходять ходорівчани, люди навколишніх сіл, приїжджі з інших країн. Зазвичай це ті, хто знайомий з творчістю Кецала, або був знайомий з ним особисто»,- розповідає директор Народного дому пані Люба Семигинівська.
12 лютого виповнилось 94 роки від дня народження художника Зеновія Кецала, який був вихідцем з Ходорівщини. Він народився у селі Добрівляни у сім’ї залізничника. На початку Другої світової війни викладав креслення і малювання у Ходорівській середній школі, потім переїхав до Львова. Зеновій Кецало серйозно займався гравюрою. Від 1990 року – заслужений художник України; з 1995 – народний художник України, член спілки художників Львівщини, член «Меморіалу». У його творчому доробку понад 1 000 картин. У будь-якому жанрі Зеновій Кецало не знав обмежень. Як живописець працював в жанрах портрету та натюрморту, як графік – у техніках літографії та офорту. Вільно володів усіма класичними техніками станкової графіки. Щоразу шукав нові сюжети для своїх полотен і надавав буденному мотиву неабиякого філософського змісту. Майстром високого класу З. Кецало показав себе у складній графічній техніці меццо-тинто, одному з видів гравюри на металі.
О. КАРАЧЕВСЬКА.
ХОДОРІВЩИНА, 14 лютого
СВЯТО ДУХОВНОСТІ ТА ДОБРА
Український народ зберіг неоціненний скарб – велику пошану до християнських свят, серед яких особливе місце належить зимовим. Ці свята зближують нас, роблять добрішими, кращими, мудрішими. Минулої неділі ми мали змогу ще разпережити неповторний дух Різдва, вдосталь наколядуватися та нащедруватися. 27 січня у приміщенні Палацу культури міста Ходорова відбувся концерт «Прощання з колядою» за участю хорових та вокальних колективів : хору викладачів Ходорівської дитячої музичної школи під керівництвом О. Кобринович, молодшої та старшої груп дівочого вокального ансамблю «Ромашка» (кер. О. Кобринович), народних вокальних ансамблів «Калина» і «Діброва» (кер. Б. Катола), хору церкви свв. Володимира й Ольги і Блаженної мучениці Тарсикії (кер. І. Ворона).
На свято завітали гості із Дрогобича: М. Шалата, професор Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка з групою найбільш активних діячів Дрогобицької «Просвіти» – М. Садохою, М. Вавоном, М. Боженком, І. Барною, представниками видавництва «Коло». Професор М. Шалата представив укомплектоване ним восьме дрогобицьке перевидання української книги-раритету – альманаху Руської Трійці “Русалка Дністрова” (1837), приурочене до 175-річчя її створення. Це найбільш повне видання, здійснене з ініціативи професора Михайла Шалати у співпраці з Самбірсько-Дрогобицькою Єпархією УГКЦ і дрогобицьким видавництвом “Коло”. Передмову до восьмого видання “Русалки” написав владика Ярослав, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький, післямову – професор М. Шалата.
Альманах трьох семінаристів Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького «Русалка Дністрова» – перше друковане видання українською мовою на західноукраїнських теренах, вийшов у світ 1837 року у Буда (пешті) й одразу потрапив під заборону. За свою історію книга перевидавалася невеликим накладом сім разів: у Тернополі, тричі у Києві, Філядельфії, Вінніпезі та Львові.
М. Шалата наголосив на важливості діяльності священиків Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького та їх твору “Русалка Дністрова”, розказав про історію появи дрогобицького перевидання, пояснив його особливості у порівнянні з іншими. Наприкінці професор відзначив величезну вагу діла Руської Трійці і, зокрема, о. Маркіяна Шашкевича, та провів паралелі з сьогоденням, подякував національно-відповідальному міському голові Ходорова із славної родини Коцовських, приятелів І. Франка. Присутні мали змогу придбати дрогобицьке перевидання “Русалки Дністрової”.
Свято продовжилося колядами. Під час майже двохгодинного концерту слухачі отримали у подарунок кільканадцятьколядок, виконаних хорами,
соло та у дуеті. Учасники концерту намагалися вразити глядачів величними колядками, оригінальними віншуваннями, у яких оспівували величне свято народження Месії,славили новонародженого Христа.
Кожен колектив був по-своєму оригінальним, вражало багатство костюмів та задіяних музичних інструментів. Автентичні колядки звучали у виконанні ансамблів «Калина» та «Діброва», духовні різдвяні піснеспіви та класичні різдвяні композиції прозвучали у виконанні хорів викладачів музичної школи та храму свв. Володимира й Ольги.
Зворушили глядачів маленькі колядники ансамблю «Ромашка», приємно вразили майстерним виконаням щедрівок та колядок їх старші товаришки. Виступ дівочого вокального ансамблю надав колоритного забарвлення святу.
Неповторну різдвяну феєрію створили вдале поєднання колядок та щедрівок з оригінальним віншуванням, використання цікавих атрибутів та самобутніх костюмів.Чудову гру на музичних інструментах продемонстрували
викладачі та учні музичної школи.
Свято «Прощання з колядою» виявилось надзвичайно цікавим зазмістовністю виступів, духовно насиченим та оригінальним. Концерт, виконанийна високому художньому рівні, приніс слухачам багато радості,
хвилювань, а то й сліз, тож не дивно, що раз-у-раз лунали бурхливі оплески. На закінчення О. Кобринович звернулась до присутніх з гарним віншуванням.
Міський голова Ходорова О. Коцовський привітав усіх і подякував учасникам концерту за чудове свято духовності та добра. Отець Микола Прунак, переповнений почуттями, воздав хвалу Богу, який, на його переконання, народився усерцях присутніх завдяки божественному співу.
Ці свята особливі, неповторні, сповнені невичерпної сили духу та величі. Ми є українцями і з цього все починається. На цьому незабутньому святі прощання з колядою ми вкотре мали можливість переконатись, який талановитий та духовно багатий наш український народ.
Марія КРАЇВСЬКА.
ХОДОРІВЩИНА, 30 січня