Нещодавно у Жидачівській міській раді навчали потенційних власників агроосель справі розвитку сільського зеленого туризму на теренах району.

Семінар-майстерня на тему “Стратегічне планування розвитку зеленого туризму” відбувся у рамках реалізації демонстраційного проекту «Жидачів як культурно-історичний продукт на ринку туристичних послуг України» в контексті проекту «Місцевий економічний розвиток міст України» (проект МЕРМ). У рамках цього проекту уже відбувся велелюдний захід у нашому місті – це етнографічний фестиваль “Жидачівські чорнобривці запрошують гостей”.

 

Метою проекту МЕРМ є збільшення притоку туристів до Жидачева через підвищення туристичної привабливості міста та посилення спроможності його мешканців започатковувати і розвивати туристичний бізнес, створювати конкурентоспроможні агрооселі. Важливим фактором розвитку туризму є зростання інтересу населення до заняття туристичною діяльністю, особливо в сфері сільського зеленого туризму.

 

На семінар завітали представники керівництва міста та району, центру зайнятості, приватні підприємці та потенційні власники агроосель. Експерт Наталія Гнатюк на досвіді громади рідного селища Гриців Хмельницької області навчала створенню агроосель, розповіла присутнім про проблеми та можливості розвитку, функціонування сільського зеленого туризму в Україні і на території Жидачівського регіону. Розвиток сільського відпочинку може частково вирішити проблему зайнятості сільського населення. За словами пані Наталі, до свідомості селян регіону потрібно довести, що організація прийому гостей сприятиме зміцненню їхніх індивідуальних господарств. При цьому зацікавлені селяни більше переймуться проблемами збереження сільських ландшафтів та чистоти довкілля.

 

Сільський туризм може стати візитною карткою нашого району на туристичному ринку

 

Тематика й види екскурсій, які можна проводити і в сільській місцевості, дуже різноманітні. Адже не тільки в містах відбувалися визначні історичні події, жили відомі діячі суспільного й культурного життя, будувалися визначні споруди. До найпоширеніших видів екскурсійної діяльності в сільській місцевості належать краєзнавчі. Ці екскурсії охоплюють як природу, так і історію, етнографію, архітектуру місцевості, життєписи видатних осіб, які народилися або жили тут. А Жидачівський район має надзвичайно багату культурно-історичну спадщину.

 

Марія ТАТЧИН.

НОВИЙ ЧАС, 22 квітня

 ДВІ СУЧАСНІ РУЧНІ ГРАНАТИ – ЗНАХІДКА БІЛЯ АВТОБУСНОЇ ЗУПИНКИ НА ЛЬВІВЩИНІ

На Львівщині 27 квітня близько 14.40 у с. Калитяки Яворівського району поблизу автобусної зупинки знайшли дві сучасні ручні гранати РГ-42.

Як інформує департамент з питань цивільного захисту ЛОДА, о 20.45 вибухотехнічна група НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області виявлені боєприпаси вилучила та знешкодила встановленим порядком.

Крім того, 27 квітня о 12.45 у м. Ходорів Жидачівського району під час проведення робіт на присадибній ділянці виявили ручну гранату часів Другої світової війни.

Того ж дня о 18.05 у с. Переможне Городоцького району під час проведення земляних робіт виявили артилерійський снаряд часів Другої світової війни.

А 28 квітня о 9.40 біля c. Свидниця Яворівського району в лісі знайшли два 75 мм артилерійські постріли, один 75 мм артилерійський снаряд та одну 81 мм мінометну міну.

Місця подій огороджено, виставлено охорону. Подано заявку начальнику 3-го спеціального регіонального центру швидкого реагування ОРС ЦЗ ДСНС України (м. Дрогобич) на вилучення та знешкодження виявлених боєприпасів.

 ZIK, 29 квітня

 

У НОВОСТВОРЕНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ ПРИ РДА НОВИЙ ГОЛОВА

У Жидачівському районі завершився процес формування нового складу громадської ради при райдержадміністрації.

 25 квітня відбулися установчі збори та перше організаційне засідання громадської ради. До громадських організацій, які протягом двох попередніх років входили до складу громадської ради, у цьому році долучаються і представники ГО «Моє місто» м. Ходорова, товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Жидачівської міської жіночої ГО «Удечівна», Ходорівської філії ГО «Союзу українок», Вільної профспілки медичних працівників Ходорівської райлікарні та ін. Загалом у попередньому складі громадської ради вже представлено ряд національно-патріотичних, екологічних, молодіжних та правозахисних громадських організацій району, організацій українського козацтва, «Агенції з розвитку сільських територій» та ін. Головою громадської ради обрано Юрія Пушкаря.

 

НОВИЙ ЧАС, 29 квітня

 

НА ЛЬВІВЩИНІ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ ДВА СЕЛА

 

Львівська обласна рада на засіданні 16 травня вирішила перейменувати два села на території області.   Так, депутати перейменувала село Бистриця Дрогобицького району. Тепер воно називатиметься Бистриця-Гірська. Як пояснив голова профільної комісії Пилип Пилипенко, сільська рада звернулася з проханням про перейменування, оскільки на Львівщині є два села з такою назвою, а Бистриця, про яку йшлося про рішенні, розташована у гірській місцевості.   Окрім того, депутати перейменували с. Буковина Жидачівського району на Букавину. За словами Пилипа Пилипенка, раніше село називалося «Букавина», але потім його назву змінили на «Буковину», і тепер мешканці попросили повернути історичну назву. На запитання депутата Богдана Піха, скільки коштуватиме таке перейменування, Пилип Пилипенко відповів: «Ціна влаштовує всіх. І сільську раду, і районну, і обласну». Суми він уточнити не зміг.   Нагадаємо, за роки незалежності в Україні зникло 641 село.   ZIK, 17 травня

НЕГОДА НАКОЇЛА ЛИХА : НЕМА СВІТЛА, ПОШКОДЖЕНО ПОКРІВЛІ, ПОПАДАЛИ ДЕРЕВА

Ввечері 20 травня та в ніч на 21 травня внаслідок несприятливих погодних умов (сильний дощ, гроза, шквалисті пориви вітру) через спрацювання систем захисту ліній електропередач у дев’яти областях сталося знеструмлення 468 населених пунктів.

Як повідомляє прес-служба ДСНС, від негоди постраждали такі області:

Тернопільська область – 185 н.п;

Вінницька область – 84 н.п;

Рівненська область – 82 н.п;

Хмельницька область – 69 н.п;

Житомирська область – 19 н.п.;

Львівська область – 10 н.п.;

Київська область – 8 н.п.;

Волинська область – 6 н.п.;

Івано-Франківська область – 5 н.п.

 

До робіт з відновлення електропостачання населених пунктів залучено аварійні бригади обленерго.

 

У Львівській області 20 травня о 17.00 год. внаслідок проходження грозового фронту та поривів вітру виникла аварія в електромережах Жидачівського району. Унаслідок чого відключено 1 ЛЕП повністю,  2 частково, 21 ТП, 7 населених пунктів повністю (Вербиця, Сугрів, Черемхів, Підліски, Новосільці, Голешів, Молодниче), 3 населених пункти частково (Млиниська, Смогів, Журавків).

 

ZIK, 21 травня

 

 

РАЙ, У ЯКОМУ НІХТО НЕ ХОЧЕ СЕЛИТИСЯ

 

Щороку в Україні зникає з карти 16-17 сіл. За роки Незалежності Україна втратила 475 сіл. Такі дані наводить Державний комітет статистики України.

 

На Великдень після святкової Літургії священик церкви Успіння Пресвятої Богородиці, що в Нових Стрілищах, о. Василь Прищ із сумом повідомив парафіян, що за багато років вперше не буде відправлятися Служба Божа у мурованому храмі Петра і Павла, що у с. Лінія й належить до Новострілищанської парафії. У селі, за останні 20 років хуторі, практично не залишилось жителів.

 

Історія колись велелюдного поселення, що почалося із заселення німецьких колоністів й де за кращих часів (а це ще не так давно десь у 40-60-х роках XX ст.) налічувалося 250 номерів, схоже, добігає свого кінця. В колишній Гендриківці (Henrykowka), за радянських часів перейменованої на Лінію, проживало, за переписом населення 2001 року, ще 36 осіб. На нині, як повідомила секретар Новострілищанської селищної ради Анна Пришляк, в населеному пункті приписано 22 осіб, але мешкає всього 11. Найстарша Цюра Катерина Михайлівна, 1925 р.н., наймолодша Кобрин Дарина, 2012 р.н.

 

Належить хутір до Новострілищанської селищної ради, знаходиться серед лісів, сусідує із селом Старі Стрілища й межує із селами Перемишлянщини Тучним та Прибинь.

 

Місця тут мальовничі. Єдина біда – немає води. Хутір знаходиться на висоті 295 м над рівнем моря, і тут ніколи, відколи живуть люди, не було джерельної води. Навіть буровими машинами не змогли дістатися водоносної жили. Воду для пиття набирали в бочки чи великі ємності за кілька кілометрів або в Старих Стрілищах, або в місцевості, що має назву Корита. Для поїння худоби робили спеціальні копанки, в яких збиралася дощова вода. Так і господарювали тут не одні покоління.

 

Але час невблаганний та мінливий. Схоже, місцевість, що була осідком для багатьох і їхнім раєм, знелюдніється. Сьогодні тут про колись квітуче село нагадує величеньке, трохи занедбане кладовище під лісом.

 

У Львівській області нині у селах проживає трохи менше мільйона осіб, що становить 95% від показника 2004 року. Про це інформує Інформаційно-аналітичний центр Info-Light. «Перспективні сільські мешканці переїжджають у міста через безперспективність сільської глибинки – відсутність роботи, розвалена соціальна інфраструктура (непрацюючі лікарні, школи, клуби) не дають змоги створити належні умови для організації життя на селі для молоді… Зменшення сільського населення не можна обґрунтувати лише міграцією сільських жителів з села в місто, адже в містах України також спостерігався спад кількості населення», – наголошують в центрі.

 

Україна щороку втрачає більше третини мільйона населення. Найбільша кількість населення з часів Незалежності України зафіксована 1993 року, найменше – станом на 1 січня цього року. На початок 1993 року кількість українців становила 52 млн 244 тис 100 осіб, у 2013 році – 45 млн 553 тис. Загалом за два десятиліття українців поменшало майже на 7 мільйонів.

 

Минулого року українців стало менше на 74 тисяч осіб.

 

За урядовою інформацією за 2012 рік, щороку в Україні зникає з карти 16-17 сіл.

За рік-другий у нашому районі можуть зникнути такі залюднені острівці як хутір Дунаєць, у якому, за даними статистики, проживає 1 особа, Воля-Облазницька – 6, Закривець – 26, Березина – 35, Сенів – 41, Заграбівка – 61, Лапшин – 64, Махлинець – 69 осіб.

 

Оксана ФРАНКІВ.

НОВИЙ ЧАС, 21 травня

 

 

«ВИ СПЕРШУ ГОЛОВНІ ДОРОГИ ПОРЕМОНТУЙТЕ, А ТО НІ ПРОЇХАТИ, НІ ПРОЙТИ…»

 

21 травня на нараді при Жидачівській РДА обговорювали стан фінансування робіт із ремонту та утримання комунальних доріг. Близько мільйона гривень, що знаходиться на рахунках місцевих рад, досі не використано.

 

За головуванням заступника голови РДА Володимира Пришляка, представників фінансового управління та казначейства за участю голів місцевого самоврядування відбулася нарада, на якій обговорювали ситуацію із коштами державної субвенції, що надійшли на рахунки місцевих рад і досі не використані. Також йшла мова про катастрофічний стан доріг районного та державного значення.

 

Як зауважив Володимир Пришляк, попри кепську ситуацію із основними дорогами району держава все ж виділяє кошти на ремонт та утримання доріг комунальної власності. Цьогоріч до району надійшла немала державна субвенція місцевим бюджетам – більш як 1 млн 928 тис грн та субвенція обласному бюджету – більше 1 млн 640 тис грн.

 

Субвенція державного бюджету місцевим розподілена ще з початку року. Структура її виглядає наступним чином: Баковецька – 13,4 тис, Бортниківська – 20,9 тис, Вербицька – 43,9 тис, Вільховецька – 10,3 тис, Вибранівська -17,9 тис, Володимирцівська – 32,5 тис, Грусятицька – 25,7 тис, Дев’ятниківська – 9,5 тис, Жирівська – 38,0 тис, Загірочківська – 14,9 тис, Зарічанська – 44,9 тис, Зарічненська – 41,8 тис, Кніселівська – 10,3 тис, Лівчицька -13,5 тис, Любшанська – 24,4 тис, Млиниська – 20,1 тис, Молодинчецька – 11,8 тис, Монастирецька – 39,0 тис, Облазницька – 24,5 тис, Отиневицька – 29,5 тис, Піддністрянська – 25,3 тис, Рудянська – 22,2 тис, Сидорівська – 14,0 тис, Соколівська – 8,6 тис, Чертізька – 12,4 тис, Чорноострівська – 30,8 тис сільські ради та Новострілищанська селищна рада – 17,1 тис гривень. Ці кошти ради можуть використати на поточні ремонти доріг. Загальна сума – 617,2 тис грн.

 

На капітальний ремонт доріг кошти отримають чи вже частину отримали такі ради: селищні – Гніздичівська – 99,3 тис та Журавнівська – 229,9 тис грн, міські – Жидачівська – 471,9 тис, Ходорівська – 212,4 тис, сільські – Бережницька – 56,4 тис, Вільховецька – 175,3 тис та Мельницька – 66,2 тис грн. Всього капітальні трансферти становлять 1311,4 тис грн.

 

Кошти частково або повністю вже надійшли на рахунки 19 місцевих рад.

Крім цього, до району мають надійти кошти із субвенції з державного бюджету для обласного бюджету на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг комунальної власності. Загальна сума – 1 млн 640 тис грн. Станом на 16 травня 2013 року надійшли кошти на рахунки селищних рад Нових Стрілищ (вул. Львівська) – 181,7 тис грн при запланованих 319 тис та Гніздичева (вул. Привокзальна) – 70 тис грн при запланованих 379,346 тис. Також Ходорівська міська рада отримала перший транш у розмірі 185,7 тис грн при запланованих 524,9 тис. По Ходорову за ці гроші заплановано провести поточні ремонти вулиць Чорновола та 16 Липня по 290 та 234,9 тис грн відповідно.

Ще очікують на кошти Журавнівська селищна рада, де до капітального ремонту запланована вул. Дорошенка. Для цих потреб цьогоріч має надійти 307,62100 тис грн (при повній вартості робіт у 735,02160 тис). Також фінансування очікує і Жидачівська міська рада (вул. Б. Лепкого). На капітальний ремонт цьогоріч очікують отримати 109,433 тис грн (загальна вартість робіт – 747,586 тис).

 

Для того, щоб краще роз’яснити ситуацію із фінансуванням, на нараду запросили начальника управління державного казначейства у Жидачівському районі Юрія Гаранчука та начальника відділу доходів бюджету, фінансів ЖКГ, транспорту, зв’язку, інвестиційних, природоохоронних та інших програм виробничої сфери фінансового управління Олександра Банзерука, які роз’яснили сільським та селищним головам ситуацію із коштами, що вже є на рахунках, та процедуру їх використання. Крім цього, Олександр Банзерук поінформував про ситуацію із державними коштами, які виділялись на ремонт та утримання комунальних доріг у 2012 році. За його словами, кредиторська заборгованість у розмірі 261 тисячі погашена, 330 тисяч було повернуто в обласний бюджет, і на сьогодні практично всі кошти є знову на рахунках відповідних місцевих рад, а з наступного тижня буде відома процедура їх використання.

 

Із цьогорічної державної субвенції не використаними місцевими радами залишається близько мільйона гривень. Заступник голови РДА зобов’язав голів сільських, селищних та міських рад у найкоротші терміни подати пакет документів до державного казначейства для проведення розрахунків.

Наразі проблеми у пошуку підрядних організацій для проведення робіт немає – у районі їх чотири: філія Жидачіврайавтодор, ТзОВ «Шляхбудсервіс», «Вікторія-транс» та «Валтасар». Тож голови місцевих рад можуть обирати будь-кого, райдержадміністрація не втручатиметься у цей процес, додав заступник голови РДА.

 

Щодо фінансування робіт із ремонту та утримання комунальних доріг у голів місцевих рад запитань особливих не виникало, окрім як у селищного голови Журавна Василя Вітра, який цікавився, чи доцільно буде ремонтувати дороги в грудні, адже саме на цей період припадають бюджетні призначення для селищної ради. На що йому відповіли, що помісячне планування залежить від державного бюджету, тому всіх поставити на квітень-червень не можуть. Про те намагаються, щоб ради, які отримували кошти наприкінці року, наступного року отримували їх раніше.

 

Цьогоріч задоволена роботою філії Жидачівського райавтодору залишилась сільський голова с. Бортник Надія Глосніцька. За її словами, завдяки працівникам райавтодору вдалося привести до нормального стану гравійні дороги по селах.

 

Вдосталь висловлювалось обурення з приводу жахливого стану доріг районного значення. Конкретної відповіді, коли ж головні магістралі району будуть відремонтовані, голови місцевих рад так і не почули. Як повідомив В. Пришляк, 20 травня, в області на апаратній нараді заслуховували ситуацію у Жидачівському районі, де голова РДА Сергій Коваль детально розповів про проблему доріг. Також В. Пришляк, зауважив, що автодорога Журавно – Жидачів – Миколаїв із 1 січня 2013 року набула державного статусу, тож надій на те, що вона все ж буде відремонтована, тепер з’явилося більше.

 

Сільський голова с. Облазниці Станіслав Стрийський додав, що територією його ради проходять у більшості дороги районного значення, але від того вони не стають кращими. По них вже неможливо навіть ровером проїхати, додав війт.

 

Про те, що комунальні дороги потребують не лише ремонту, а й належного утримання, особливо в зимовий період, нагадав учасникам наради заступник голови РДА. Тож Володимир Пришляк радить головам вже від сьогодні знайти можливість зарезервувати чи кошти чи паливо на осінньо-зимовий період.

 

Сільський голова с. Заріччя Микола Хомин при цьому нагадав, що на одному із засідань Асоціації сільських, селищних рад Жидачівського району голова РДА обіцяв видати розпорядження, яким зобов’язати відповідні управління РДА допомогти головам місцевих рад знайти механізм вирішення такої проблеми.

 

Наприкінці наради заступник голови РДА порадив головам місцевих рад помалу готувати план доріг, які мали б ремонтувати у наступному році, щоб у свою чергу керівництво Жидачівської РДА змогло завчасу подати заявку на фінансування.

Сільський голова с. Баківців озвучив прохання жителів хутора Закривець до керівництва району. Люди хочуть, щоб до їхнього хутора хоча б двічі на день приїжджала маршрутка, оскільки досі сполучення із «цивілізацією» в них не було. Із Закривця до школи щодня добираються троє школярів, та й селянам швидше й легше було б до сусідніх сіл чи району дістатися. На що Володимир Пришляк зауважив, що розглянуть таку можливість і відреагують на письмове подання сільського голови.

 

Оксана ФРАНКІВ.

НОВИЙ ЧАС, 28 травня

 

 

ОСТАННІЙ УРОК

 

Продзвенів дзвоник, юрба веселих та безтурботних дітлахів помчала шкільним коридором. Дивлячись їм услід, подумалось: «Які ж вони всі щасливі!» В теплі і достатку, маючи добротний одяг, дорогі телефони, комп’ютери, наші діти виростають і навіть не підозрюють, що жилося так добре не завжди. Що вулицями нашого містечка ходять люди, які, будучи дітьми, пережили страшні часи і страшні події. Згадки про ті часи дуже болючі, та забувати про таке не можна, бо це наша історія, наша правда».

 

Жовтень, 1947 рік.

 

Вчитель хімії покликав до себе біляву дівчинку : «Лесуню, підготуйся добре, на наступному уроці я запитаю тебе. Хочу поставити тобі за чверть добру оцінку». Леся відчувала, що вчителі ставляться до неї із співчуттям. Кагебісти нещодавно арештували її батька й двох старших братів, і дівчинка важко переживала розлуку з ними. Увага з боку вчителя піднесла дитині настрій, і Леся побігла до подруг, щоб допомогли їй знайти підручник з хімії. На той час підручники були великим дефіцитом, та дівчинка не здавалася, хоч через треті руки, та позичила підручник у одного хлопця. Сиділа декілька днів і сумлінно готувалася, дуже вже хотілося Лесі на відмінно вивчити оту хімію та потішити вчителя. Ось настав день, коли Леся повинна була відповідати. Добре підготована та впевнена у своїх знаннях, вона збиралася до школи. В кімнату зайшла мама і промовила: «Лесуню, ти сьогодні не підеш до школи, бо треба буряки з поля зібрати, похолодніло дуже. Підемо втрьох – я, ти і мала Зеня, за день впораємось». Леся аж зойкнула: «Мамочко, я не можу! У мене сьогодні урок хімії! Ти ж знаєш, як я готувалася!!! Підручник заледве знайшла! Я не можу піти!!!» Прикро було дівчині відмовляти матері. Леся розуміла, що на мамині плечі лягла уся важка робота, а ще вона дуже переживала за батька і братів, постійно молилася за них. Та урок хімії був сьогодні для дівчинки важливішим, а на поле можна і завтра піти. Дівчинка поклала в сумку позичений підручник, одягла мамин кожушок, бо надворі справді похолоднішало, йшов сніг з дощем, та й побігла до школи.

 

Ось і довгожданий урок хімії. Леся з трепетом чекає вчителя та повторює матеріал. Навіть не встигла з’їсти на перерві канапку. До класу заходять вчитель і завуч. «О, навіть завуч прийшов послухати, як я відповідатиму», – подумала дівчинка.

 

– Тимочко, ходіть зі мною – промовив завуч. Леся підвелася і пішла. На вішалці залишився її теплий кожушок, а збоку парти висів портфелик з позиченим підручником. В учительській її вже чекали кагебісти. Дівчинка впізнала їх, вони жили у їхній хаті, мама віддала їм пів будинку, та ще й і їжу готувала. За хвилю до учительської привели ще шістьох дітей. Усіх їх, голісіньких та розхристаних, вивели на вулицю та повели глухими провулками до будинку КГБ. В приміщенні відкрили люк у підлозі та наказали стрибати у темну яму. Діти почали плакати та впиратися, тоді їх поштовхали один на одного до темного льоху тай зачинили двері. Можемо тільки уявити той страх і той емоційний стан 12-14-річних дітей, які ніяк не могли усвідомити, за що з ними так поводяться і що їх чекає далі. У льоху було дуже сиро і холодно. Через маленьке заґратоване віконце без скла дув пронизливий вітер. Діти сильно померзли і почали тулитися один до одного. На вечір їх перевели до районної тюрми та розподілили по камерах. Сидячи у кутку сирої камери у тонесенькій сорочці, трясучись від невимовного холоду і голоду, Леся думала про той теплий мамин кожушок, про неторкану канапку у портфелі та про підручник хімії, який вона ніколи не зможе повернути власникові. В думках роїлися думки про події сьогоднішнього ранку, а на душі було так страшно і важко. А ще дуже прикро, що вчитель хімії так і не почув, як вона підготувалася до уроку.

 

Цей день видався Лесі одним з найважчих у її житті. Та дівчинка ще не знає, що завтра її разом з матір’ю та сестрою, без їжі, одягу та будь-яких засобів для існування посадять у товарний поїзд і разом з сотнями таких, як вона, повезуть у далекий Сибір. Вона ще не знає, що у холодному товарному вагоні, без сидінь, просто на твердій підлозі вона буде їхати не день, не два, а цілий місяць. Мала Леся ще не уявляє, які випробування ляжуть на її долю і звідки в неї знайдуться сили все це пережити…

 

Ця розповідь записана з вуст жительки міста Ходорова пані Лесі Осімницької. Із сльозами на очах пані Леся згадує той страшний період свого життя. Згадує, щоб донести до всіх нас, а особливо до нашої молоді ту страшну правду, ту непросту історію становлення нашої державності.

 

Пані Леся Осімницька є учасником проекту «Психолого-ресоціалізаційна підтримка літніх» програми «Місце зустрічі – діалог», що фінансується Фондом «Відповідальність. Пам’ять. Майбутнє». Мікро-центрами проекту є 6 шкіл Жидачівського району. Це Ходорівська ЗОШ І-III ст. №2, Дулібівська, Новострілищанська, Рудянська, Тейсарівська, Заболотівецька загальноосвітні школи. Мета проекту – психологічна підтримка літніх людей, створення простору для їх спілкування. Дуже важливим в реалізації проекту є передача молоді інформації про реальні історичні події минулого. До проекту залучені всі бажаючі літні люди, які зазнали репресій від тоталітарних режимів ХХ століття. Також активними учасниками проекту є учні-волонтери. Координують роботу та надають емоційну підтримку літнім практичні психологи згаданих шкіл. Вони відвідують немобільних бенефіціарів, допомагають в організації зустрічей та інших заходів програми. В програмі проекту «Психолого-ресоціалізаційна підтримка літніх» – дискусії, семінари, зустрічі за круглим столом, участь у роботі гуртків, перегляди кінофільмів, спільні поїздки з волонтерами у духовні святині Львівщини, в музеї, театри, замки.

 

Зі сторінок газети хочу звернутися до літніх жителів міста Ходорова: якщо ви потребуєте емоційної та соціальної підтримки, прагнете спілкування з молоддю та із своїми однолітками, приходьте до нас. Щовівторка практичний психолог чекатиме вас у приміщенні Ходорівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2. Ми завжди раді підтримати та допомогти!

 

Леся ГРИНИШИН, психолог.

НОВИЙ ЧАС, 28 травня