Важливим стратегічним кроком у діяльності Б. Хмельницького було те, що він під час перебування визвольних військ у Галичині розіслав окремі полки в різні райони західноукраїнських земель.
У листопаді 1648 року львівський патрицій С. Кушевич писав зі Львова про те, що «Хмельницький розіслав деякі свої полки, які націлилися на здобуття деяких містечок».
… полковник Товпига з 15 тисячами козацького війська зробив сміливий похід на місто Рогатин. Козаки в Рогатині допомогли створити українське самоврядування… До повсталих Рогатина приєдналися міщани Княгинич, селяни Новоселиці. Загін повстанців здобув і знищив на своєму шляху всі шляхетські замки в… Роздолі, Бабинцях, Путятинцях, Чурові, Ходорові, Бориничах та інших – всього десять.
Майже по всіх селах козаки й місцеві повстанці громили феодальні маєтки, вбивали шляхту, ксьондзів, орендаторів. Караючи гнобителів, повсталі чітко висловлювали свій протест проти шляхти, яка розправлялася з селянами й козаками.
В. ГРАБОВЕЦЬКИЙ.
ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ПЕРІОД НАРОДНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ 1648-1654 рр. Київ, «Наукова думка», 1972.
… Иншим разом ходили кнігиницькі міщани разом із селянами з Загіря на Ходоростав (Ходорів). Вдарили наперед на костел, обложили його і здобувши пограбували до чиста. Вкінці пустили ціле місто з димом. Коли після того ходили ще по околиці, знищили став у Дубровлянах вартости 5000 золотих, збіже забрали, навіть напастували спокійніших селян з Дубровлян, Демидова, Молотова.
З тим походом на Ходоростав вяжеть ся й одна трагічна доля жида Носана, Йоськового сина з Ходоростава. Він був арендатором в Кнігиничах від Александра Цетнера, подільського хорунжого, що був власником сього містечка.
В часі находу на Ходоростав утік він з рук бунтівників і пере сидів цілий критичний час на сплавах озера. Коли вже розмірно втихомирилось і козаки покинули Галичину, він хотів довідатись, що діється з його арендою і прийшов до Кнігинич. Міщани, побачивши його, заспокоювали його, говорили, що йому нічого злого не станеться, і завели його немовби то в безпечне місце до кнігиницького священика Федора, що старшував тоді над ними. Головним керманичем сеї справи був зять війта Остаф. У попівській хаті перебув він кілька день. Одного дня зібралася громада міщан коло хати священика, просити о. Федора, аби показав їм арендатора. Сей робить то з почестю для жида, випроваджує до сіней, але одночасно приймили його міщанські руки і таки без почести завели на цвинтар коло католицького костела. Тут розстрілили його, однє здерли та заборонили під суворою карою не ховати його тіла. Було се 15 нового стилю грудня.
Родич того жида Носана, Файдиш з Ходороставу, підносячи скаргу на такий злочин, подав також деякі мотиви сього кроку кнігиницьких міщан. Вони се вчинили, оповідає він, «вчасти для того, щоб забрати гроші, що були при ньому, вчасти аби увільнитися від довгій на його користь і щоб більше не витягав від них аренду, в кінці щоб забрати для себе сей його маєток, що був у Кнігиничах».
Треба вкінці додати, що здерте Носанове нове одінє забрав для себе піп Федір і ходив у ньому довго, бо ще в осени 1949 р.
Стапан ТОМАШІВСЬКИЙ. НАРОДНІ РУХИ В ГАЛИЦЬКІЙ РУСИ 1648 р. Львів, 1898 р.
(В дописах використано правопис попередніх літ)