…То був поклик її серця: приїхати на Буковину, зустрітися, побачитися з Ольгою Кобилянською, зі знайомими, баченими й ще не баченими, але палко шанованими… Це було весною 1901-го.

22 квітня, коли прибула Леся (іде мова про Лесю Українку – примітка Л.Калинця) до Львова, було дуже тепло, а потім похолодніло. Настала вербиця! Як настане вербиця, то вся біда вернеться – каже народне прислів’я. Коли розвиваються верби, в краю прикарпатському настають дощові, сірі, сумні дні – «хляпавка». Це слово дуже сподобалося Лесі, коли вона почула його тут.

26 квітня вона сіла на кур’єрський поїзд і виїхала до Чернівців. За вікном вагона пропливали Ходорів, Галич, Станіслав, Коломия, де Михайло Павлик видавав її книжечку «Роберт Брюс, король шотландський»…

ВІТЧИЗНА, 1982 р., №6, стор.167