Проте не лише мужчини прославили рід. Анна (з Ходоровських) Вишневецька-Дольська – дружина Константія-Кшиштофа (Костянтина-Христофора) Вишневецького, власника Білого Каменя (тепер Золочівського району). Вдруге заміжня за великим маршалком литовським Яном-Каролем Дольським. Ця жінка була також симпатією героя Віденської битви Михайла Флоріана Жевуського. Крім цього кумою і останньою симпатією гетьмана Івана Мазепи. Їй він довіряв найпотаємніші справи, через неї підтримував контакт з шведським королем Карлом ХІІ та його польським ставлеником Станіславом Лєщинським. Саме Анна Дольська схиляла Мазепу до тісної співпраці з королем Станіславом і повернення Війська Запорозького до складу Речі Посполитої . Померла 6 травня 1711 року.
Ще дві представниці слабкішої статі. Катажина Ходоровська – друга дружина чернігівського воєводи Пйотра-Яна Потоцького. Та Барбара (з Ходоровських) Збаразька – дружина князя Костянтина Збаразького (помер перед 1608 роком).
Унікальні старовинні документи, які збереглися в Центральному державному істоичному архіві у Львові, проливають світло як на минувшину міста, так і на рід Ходоровських. Чи не найперша згадка у фондах зафіксована 7 листопада 1420 року. Це грамота, в якій король Владислав ІІ повідомляє, що власники Ходорівставу Дмитро, його дружина Кліхна та їх син Проць продали село Підсоснів Львівського повіту Руської землі шляхтичу Миколі з Мрочкович за 130 кіп широких чеських грошів. А ось ще кілька архівних документів у порядку зростання літочислення.
27 жовтня 1444 року. Власники Ходорівставу брати Станіслав, Іван і Юрша віддали під заставу жидачівському судді шляхтичу Дмитрові званому Данилом, Заджевецькому, своє село Молодинче Жидачівського повіту за 36 кіп широких празьких грошів. (Це підтверджує думку про те, що Ходоровські володіли великими маєтками не лише у Ходорові).
4 квітня 1458 року. Краківський каштелян і жидачівський староста Іван з Чижова повідомляє, що на його прохання шляхтич Юрша з Ходорівставу дозволив жителям орендованих Іваном сіл Городища, Отиневич, Вовчатич, Сугрова та Підлісок, вирізати й вивозити дерева з його лісів та гаю.
8 травня 1460 року. Юрша і його дружина Анна, щоб збільшити кількість населення у Ходорівставі, продали шляхтичу Петрові з Рихтичів своє війтівство у містечку Ходорівставі, чотири франконських лани з можливістю поселення громадян на магдебурзькому праві, три рибних ставки та інші угіддя за 40 польських гривен, а також дали Петрові й інші права з умовою, що він посилатиме на кожний військовий похід одного лучника.
2 січня 1465 року. Львівський земський суддя Петро з Бранча та підсудок Іван з Високого повідомляють, що шляхтич Юрша з Ходорівставу, отримавши як придане своєї дружини Анни, дочки Тарла з Щекажович, 325 польських гривен, додав 325 гривен привінка та записав їй ще 150 гривен і всю цю суму 800 гривен забезпечив на своєму містечку Ходорівставі та селах Молодинчі, Долішньому, Журавні з маєтком попа Нагірного, Демидові та Молотові.
5 січня 1470 року. Львівський земський суддя Петро з Бранча та підсудок Іван з Високого свідчать, що львівський стольник Іван Ходоровський дозволяє львівському архієпископу Григорію з Сянока викупити його села Куропатники, Ценів і Будилів Львівського повіту від львівського громадянина Миколи Цорнберга за суму 650 злотих.
2 лютого 1487 року. Власник Ходорівставу Дмитро повідомляє, що він продав своє війтівство в Ходорівставі шляхтичу Матвію Чагоровському за 70 польських гривен. Одночасно дав йому чотири франконських лани, на яких дозволив поселяти громадян на магдебурзькому праві; три рибних ставки: один під солодовнею пароха, другий у Мшані, третій в Рудці; десять югерів луки, а також інші права та привілеї, зв’язані з локацією на магдебурзькому праві.
2 липня 1498 року. Власник Ходорівставу Дмитро дарує ректорові каплиці у Ходорівставі Павлові з Хмельника та його наступникам невеликий рибний ставок на передмісті Ходорівставу.
12 квітня 1510 року. Львівський земський суддя Іван Давидовський та підсудок Микола Венглинський повідомляють, що шляхтич Мартин Ходоровський записує і реформує заставним способом на власних селах Журавні, Вишневі, Новошині Жидачівського повіту Львівської землі сестриному чоловікові Петрові Голдичу суму 500 злотих посагу за рідну сестру.
18 жовтня 1524 року. Львівський земський суддя Іван з Хоментова та підсудок Іван з Дідушич повідомляють, що у справі між позивачем – власником Ходорівставу Мартином Ходоровським та відповідачами – жидачівськими старостами Іваном і Юрієм з Пнева з приводу незаконного стягнення мита з купців та інших людей у торгові та ярмаркові дні у містечку Ходорівставі й на дорогах, що ведуть зі Львова ти Жидачева, вирішують зобов’язати жидачівських старост, теперішніх і майбутніх, утримуватися від стягнення мита.
Надзвичайно важливим архівним документом є підтверджувальна грамота, видана 20 жовтня 1524 року королем Сигізмундом І на прохання шляхтича Мартина Ходоровськогопро переведення королемВладиславом ІІІХодорівставу з польського права на магдебурзьке та визначення для міста річного та тижневого ярмарків, а також звільнення його мешканців від королівських податків.
Цей унікальний документ варто навести повністю: «В ім’я Бога амінь. На вічну пам’ять про справу. Ми – Сигізмунд, з Божої ласки король Польщі, великий князь Литви, володар і дідич Краківської, Руської, пруської, Холмської, Ельблонгської, Поморської і т.д. земель – свідчимо усім, нинішнім і прийдешнім, що шляхетний Мартин Ходоровський з Ходорівставу в нашій і наших радників присутності приніс привілей, підписаний та скріплений печаткою найславнішої пам’яті Владислава, короля Польщі, діда та попередника нашого улюбленого, благаючи нас підтвердити його. Наводимо текст привілею: «В ім’я Бога амінь. На вічну пам’ять про справу. Ми – Владислав, з Божої ласки король Польщі, а також великий князь Краківської, Сандомирської, Сєрадзької, Ланьцутської, Куявської, Литовської земель, володар і дідич Поморії і Русі – свідчимо усім, як нинішнім, так і майбутнім. В четверте внесено петицію Дмитра з Ходорівставу, вірного та відданого нашій величності, де йдеться про його село Ходорівстав у Руській землі Жидачівського повіту. Прихильно оцінюючи постійну вірність і покору Дмитра, згідно з одностайним рішенням, за посередництвом наших радників і опікунів, переводимо згадане село з польського права на тевтонське, надаючи йому статус міста (що засвідчує дана грамота) і надалі бажаємо іменувати містом Ходорівставом. Щоб покращити його становище, встановлюємо щорічний ярмарок у четвер упродовж тижня Найсвятішого Тіла Христового, що й ухвалюємо на вічні часи. Призначаємо також і тижневий ярмарок по вівторках в окремі тижні року… Щоб Ходорівстав процвітав і міцнів, усіх його мешканців звільняємо від податків.
Як свідчення вірності цієї грамоти, підвішено на ній нашу печатку. Діялося у Львові найближчого четверга (1 лютого) після свята навернення святого Павла 1436 року Господнього у присутності превелебного во Христі панотця Павла, єпископа Кам’янецького, а також ясновельможних і шляхетних Добеслава з Острога, Яна з Чижова, Яна Меншика, Сенька з Пньова та Яна Керенського та інших численних свідків гідних довір’я..
Дано з рук ясновельможного Яна Конєцпольського, канцлера Польського королівства».
Отже ми – король Сигізмунд – прихильно вислухавши побажання Мартина Ходоровського, цей привілей у всіх його пунктах затверджуємо та ратифікуємо. Крім цього, бажаючи покращити становище міста Ходорівставу, дозволяємо проводити другий річний ярмарок найближчої неділі після свята Франциска…
Як свідчення вірності цієї справи до грамоти підвішено нашу печатку.
Діялося у місті Львові найближчого четверга перед святом ІІ тисяч дів року Господнього 1524-го, а нашого королювання року 18-го. У присутності превелебного во Христі панотця Бернардина Вільчека з Любеня, а також ясновельможних Христофора з Охілович, Андрія з Тенчина, Оти з Ходеча та інших численних достойників».
І останній документ. У грамоті, датованій 25 серпня 1533 року, жидачівський і стрийський староста Юрій з Панева повідомляв, що у судовому процесі між позивачем Мартином Ходоровським та відповідачем Миколою Реєм з приводу заставної суми 500 золотих, яку останній записав першому і забезпечив на своїх селах Середньому та Дубовиці Галицького повіту, але не переніс запису, згідно з правовими нормами, з Львівських гродських книг до земських книг якого-небудь повіту, чим вчинив шкоду позивачеві, Мартин Ходоровський вимагає сатисфакції (відшкодування). Оскільки відповідач не скорився закону і не завершив правових процесуальних дій, Жидачівський гродський суд дозволив позивачеві взяти возного та двох шляхтичів і увійти у володіння маєтками.
Цікавий момент: уродженець Журавна Микола Рей, який згадується в цьому документі, не хто інший як видатний польський поет, прозаїк, діяч східноєвропейської реформації.
На цьому наша розповідь про відомі ходорівські роди не завершується. Незабаром ми розповімо про Жевуських, Лянцкоронських, Любомирських. А також про рід Шептицьких і його відношення до гербу «Корчак».
Любомир КАЛИНЕЦЬ.