Володимир ОЛЕСЬКІВ: фотограф і художник з талантом коваля, чи ливарник і будівельник з нахилом до мандрів?.. (Частина перша)

Posted on Кві 9 2015 - 9:27pm by Любомир Калинець

Цього разу обєктом нашого прискіпливого розгляду стане відомий багатьом не лише в Ходорові, але й далеко поза його межами Володимир Олеськів. Затрудняємося навіть дати йому коротку першочергову характеристику. Ну, скажіть, як його відрекомендувати? Художник, фотограф, ливарник, коваль, будівельник, мандрівник, «моржувальник» з багаторічним досвідом? Всі ці характеристики підпадають, як на нас, під єдиний критерій: майстер на всі руки. Ось це точно про нього, про Володимира Пилиповича Олеськіва. Тому просимо любити і шанувати. Хоча, швидше за все, ви і так любите і шануєте його без нашого нагадування.

Oleskiv

А узагальнене поняття «ми» – це журналісти, які передусім, щось та й написали вже про нього. Пробачте, не питав у них дозволу, щоб висловити загальну думку, але переконаний, що ані Ярина Колодницька, ані Оля Карачевська, ані Марія Краївська не закинуть на мою адресу жодного «кривого» слова.

Зрештою, дозвольте розпочати не так, як завше. Інтервю з обєктом моєї пристальної уваги прибережу на потім. А стартую з дописів про В.Олеськіва, які опубліковані в ходорівському часописі «Ходорівщина». Цим самим, зроблю своєрідну «підводку» до наступної розмови з ним. Одначе, перш ніж прочитати, гляньте ще раз (бо, швидше за все, ви вже знайомі з ними) на деякі світлини Олеськіва-фотомайстра.

А зараз читайте, шановні.   

Не кожен, взявшись до піаніно – піаніст, не кожен, маючи фотоапарат – фотограф

У житті часто бувають ситуації, коли хочеться зупинити мить. Існують люди, які за допомогою фотоапарата можуть зупинити її, передати усі стани людської душі. Мій співрозмовник Володимир Пилипович Олеськів – не просто фотограф. Для нього фотографія – це мистецтво, це стан його душі.

Володимир Олеськів – корінний ходорівчанин. Ні батько, ні мама не здогадувалися, що у їх сім’ї народився обдарований хлопчик, талантом якого згодом захоплюватимуться усі.

Володимир Пилипович розповідає, що ще з дитинства полюбляв малювати. Його вчителем у школі був Лев Михайлович Кудлик, який розгледів у школяра художній талант. На фотоапарат лише споглядав – дорого у ті часи коштував. Проте навіть висока ціна не завадила хлопцеві у майбутньому стати чудовим фотографом. Доля склалася так, що ливарник за професією, пан Володимир працював і будівельником, і ковалем. Згодом усміхнулась удача, і хлопець поступив у Московський університет мистецтв на заочну форму навчання. Провчився там чотири курси – на п’ятий вже іти не довелося, так як оцінки його робіт були тільки похвальні. Здобувши давно омріяну професію, юний митець перше, що робить,  позичає у друга фотоапарат і вирушає на Червону площу творити свої перші шедеври. Працював на Радехівщині – робив перші кроки у художньому дизайні оформленні, активно займався фотографією. Його не оминала жодна подія. Сьогодні митець з усмішкою згадує ті часи: «І на кожному весіллі я побував, і на хрестинах, і навіть на похоронах… Якось, пам’ятаю, священик жартував, мовляв, де він, там і я, на всіх подіях…»

В.Олеськів – багатогранна особистість. Він не тільки фотографує, а й чудово малює, захоплюється туризмом. Його картини вражають унікальністю задуму й неповторністю сюжетів, та, за словами митця, фотографії любить понад усе –  вони ближчі до серця. Багато знань і праці вклав у досконале володіння цією справою. Найбільше полюбляє фотографувати пейзажі та природу. Любов до природи настільки немає меж, що п.Володимир мандрував Карпатами з друзями на велосипедах. Нелегко подолати стільки кілометрів велосипедом, та чого не зробиш аби побачити красиві місця! Свої шедеври роздає друзям та знайомим, вважає, що тримати фотографії вдома не є досягненням. Навіть з виставки свої роботи пороздавав на згадку.

У 2008 році у Народному домі Ходорові відбулася перша персональна виставка робіт Володимира Олеськіва, яку відвідав провідний фотограф України Василь Васильович Пилип’юк і високо оцінив роботи нашого земляка.

Розмовляючи, Володимир Пилипович розкрив декілька своїх секретів. Найголовніше – це правдиво робити фотографії вкладати у них душу. Фотографам-початківцям необхідно, насамперед, оволодіти теорією фотомистецтва – тільки тоді знімки будуть не тільки технічно грамотними, а й цікавими. Щодо відео (В.Олеськів займається ще й відеозйомкою), то знімати все підряд без потреби, краще зробити так, щоб кортіло додивитись до кінця та жодного моменту не перемотати. У фільмі, необхідно відтворити події такими, якими вони були у дійсності, тому: «Варто знімати  непомітно, щоб ніхто не бачив – так ще цікавіше і можна зафіксувати доволі веселі моменти», – зізнається майстер своєї справи.

Збулась його заповітна мрія – красується зараз у його домівці на столі професійний фотоапарат, самі фотографії справді стали шедеврами, предметом захоплення багатьох.

Володимир Олеськів тепер фотографує лише для близьких та для задоволення. Він вправно користується інтернетом, має свою сторінку в яндексі у розділі «фотографії». Чи не на кожну фотографію безліч коментарів знайомих і не знайомих йому людей, і всі відгуки тільки позитивні. На одній із фотографій, де зображено природу, понад 100 коментарів. Вражає! Ось що означає справжній майстер справи, митець.

Прекрасний талантом, високохудожні фотографії, не один майстерно знятий відеофільм викликають щире захоплення й слова подяки за подаровані хвилини спілкування із прекрасним. Користуючись моментом, хочеться від імені усіх шанувальників його таланту привітати Володимира Пилиповича Олеськова із професійним святом – Міжнародним днем фотографа, що традиційно відзначається 12 липня. Наснаги Вам, хороших яскравих та позитивних фотографій і творчих успіхів у Вашій справі!

Ярина КОЛОДНИЦЬКА.

ХОДОРІВЩИНА, 12 вересня 2012 р.

Дністер-тур на плоті

Дністер набуває все більшої популярності серед любителів цікаво і активно проводити відпустки і вихідні. Сплав на плоті по річці Дністер є однією із найцікавіших подорожей і, щодо привабливості, не поступається навіть таким відомим регіонам, як Карпати чи Крим. Унікальність цих мальовничих маршрутів полягає у неповторності їх ландшафтів. Круті скелясті або заліснені береги висотою до 200 метрів, мальовничі острови, пам’ятки природи, історії, архітектури – все це можна побачити, активно відпочиваючи. Саме таку мету ставили перед собою ходорівські мандрівники: Володимир та Олег Олеськіви, Зеновій і Роман васильківські, Тарас Труш і Тарас Данилів, які здійснили річкову подорож на десятимісному військовому плоті з села Устечко тернопільської області до міста Хотина Чернівецької області. Загалом подорожуючі здолали 140 км за п’ять днів – з 13 до 18 липня.

Ініціатор й організатор подорожі Володимир Олеськів любить життя у всіх його проявах, одним з його захоплень є туризм, розповідає: «Це третя моя подорож Дністром. Вперше на дерев’яному плоті мандрував вісім років тому з села Заліски до села Козирі Івано-Франківської області. Сильна течія дуже ускладнювала рух на плоті й вимагала неабияких зусиль. Друга мандрівка, три роки тому, на надувних човнах з села Заліски до міста Заставна Чернівецької області була цікавою».

«Цьогорічна подорож – найдовша, – із захопленням продовжує Володимир Пилипович. – Зібралось товариство людей різного віку й уподобань. Більшість з них подорожували на плоті вперше. Зазвичай, коли заводиш мову про мандрівку, зголошується багато охочих, та коли вже треба вирушати – їх кількість значно зменшується.

Цьогорічний маршрут, технічно нескладний, не потребував спеціальної  підготовки. Правильний розподіл завдань і злагоджена робота всіх учасників зробили подорож приємною і не надто складною. Мандрівка річкою на плоті відрізняється від інших видів подорожей, адже дуже сильно залежить від погоди, течії. Буває, що цілий день пливеш навколо одного села. Можливі і підводні сюрпризи, тому на порогах пліт перетягували. Траплялися несподіванки, навіть неприємності, правда, до них ми були готові. Якось прокололи пліт, то змушені були зупинитися, щоб його відремонтувати. До Хотина дуже важко доплисти через повільну течію – для збільшення швидкості ми прилаштували вітрило».

За словами В.Олеськіва маршрут проходив через кілька областей, що зумовило відносну віддаленість від цивілізації, а отже – повну релаксацію. Така подорож задовольнить найвибагливішого любителя активногo відпочинку. Ночівля у наметах, риболовля, приготування їжі на вогні, романтика нічного багаття та національний колорит Західної України назавжди залишаться у пам’яті мандрівників. Пан Олеськів ділиться: « Першого дня падав дощ, але наступні були сонячні. Плисти можна лише вдень. Досвід попередніх років показує, що вночі річка небезпечна, та й відпочинок необхідний. Робили зупинки у прибережних селах та містечках, на берегах – шукали гарні місця. З собою мали прапор Ходорова і завжди під час зупинок виставляли його: місцеві бачили звідки ми і радо нас вітали. Прибережна територія різна: буває чиста і красива, з зонами відпочинку і капличками, а буває і забруднена, і необжита. Особливо вразило нас місто Заліщики, що знаходиться між річками, неначе в петлі – гарне, прибране, на дорогах жодної ямки».

Кінцевим пунктом призначення стала Хотинська фортеця – одне з семи чудес України. Там подорожуючі ходили на екскурсії, гуляли, а наступного дня вирушили додому, але вже поїздом.

Подорож по Дністру на плоті – це незабутні враження, чаруюча романтика, зелені букові ліси, гігантські скелі, мальовничі поляни. Чудові пейзажі й необжиті місця наповнюють подорож незабутнім колоритом.

В.Олеськів планує ще не одну таку мандрівку у майбутньому. Цього року також будуть подорожі, але з сім’єю і на меншу відстань.

О.КАРАЧЕВСЬКА.

ХОДОРІВЩИНА, 29 серпня 2013 р.

А зараз ми запропонуємо вашій увазі ще й кілька фотографій, які проілюструють публікації, з якими ви тільки що ознайомилися.

(Частина друга інтерв’ю з Володимиром Олеськівим тут.)

Любомир КАЛИНЕЦЬ.

Фотографії з архіву Володимира Олеськіва та сайту «Ходорів сьогодні».