Плачуть очі, щемить серце, умивається сльозами душа…
Відійшов у вічність Василь Трохимович Гулкевич, улюбленець колективу Ходорівської районної лікарні, знаний і авторитетний лікар-хірург на Ходорівщині та Жидачівщині. Його життєвий шлях, сповнений прагненням щастя жити для людей і родини, відчуттям необхідності щодня, щохвилини виконувати клятву лікаря, любов’ю до обраної спеціальності хірурга, обов’язків батька, дідуся, громадянина України, обірввся після важкої і тривалої недуги на 76-му році.
Після закінчення середньої школи і служби в армії, вступив до Львівського медінституту. Отримавши знання, за розподілом направлений на роботу на Волинь – у Ковельську центральну районну лікарню на посаду хірурга. Пропрацювавши три роки і пройшовши добру хірургічну школу, відмовився від подальшої роботи у Ковелі, яку пропонувало перспективному хірургові керівництво лікарні.
Сімейні обставини змусили Василя Трохимовича повернутися на малу Батьківщину. У кінці 1973 року він займає посаду хірурга у Ходорівській районній лікарні. Тут став удосконалювати свою професійну майстерність, вчився у старших колег-хірургів – С.О.Лозинського, Ю.Г.Мужика, В.Н.Сомика. Його одразу полюбив колектив, відчувши у ньому добру людину і хорошого спеціаліста. Лікар-хірург (1973-1977рр.), заступник головного лікаря (1977-1987), завідувач хірургічного відділення (1987-2005) – сходинки його кар’єрного росту… Сотні операцій, тисячі безсонних ночей біля ліжка хворого пацієнта, після яких сідав за стіл керівника медичної служби, праця з її удосконалення, покращення матеріально-технічної бази лікарні. Не без активної участі Василя Трохимовича медустанова стала республіканською базою передового досвіду з медичного обслуговування сільського населення, готувався і був закінчений проект нового корпусу лікарні.
Разом з головним лікарем Василь Трохимович з людей небайдужих, відданих роботі, своїй лікарні створив велике міцне ядро у колективі. Він був у перших рядах тих, хто тримає лікарню у переліку авторитетних успішних медичних установ області.
Коли зрозумів, що не зможе більше впевнено тримати у руці скальпель, пройшовши спеціалізацію, став завідувати досить великим фізіотерапевтичним відділенням, до організації якого доклав чимало власних зусиль (2005-2016рр.).
В.Т.Гулкевич працював сумлінно і кваліфіковано. Поза тим, був вчителем, консультантом, помічником для молодих хірургів, «сімейним» лікарем і порадником для персоналу лікарні. Ніхто і ніколи не чув від нього слів «не можу», «не хочу», «не зобов’язаний». Був надійним другом – завжди підставляв плече своїм колегам під час різних медичних і життєвих колізій.
Василь Трохимович був свідомим громадянином України. У перші місяці після Чорнобильської катастрофи очолив групу працівників Ходорівської районної лікарні, яких відрядили працювати у Чорнобильській зоні, неодноразово ставав донором, працював у Народному Русі. Був добрим сином і батьком, давши достойну «путівку» у життя дітям і внукам, допомагаючи матері. Він був добрим християнином – Божих Заповідей дотримувався у повсякденному житті.
Як важко констатувати, що В.Т.Гулкевича нема… Хоч тлінні останки його у землі, але віримо – його велика душа на небесах. Знаменно, що Ангел Василя Трохимовича прийшов за ним у провідну неділю, щоб запровадити у небесний рай.
Вічна йому пам’ять.
Звенислава КОСТУР і друзі.
Величаю Тебе, хірургіє
Присвячується Василеві Трохимовичу Гулкевичу
Величаю Тебе, хірургіє,
Величаю щомиті, щодня
За останню краплину надії
І за думку, що час обганя.
Величаю за впертість і мужність,
За рішучості й відчаю крок,
За плече чоловічої дружби
І за кожен життєвий урок.
Величаю за біль і за втому,
За сумну і за радісну мить,
За повернення пізнє додому,
За сумління оте, що не спить.
Я люблю Тебе щиро і чисто,
Я на вірність тобі присягнув
І до Твоїх очей променистих
Прихилю свою сивину.
Галина ОХОЦЬКА.
ХОДОРІВЩИНА, 15 травня