ОПЕРАЦІЯ «ВІСЛА»: етнічна чистка українців

Posted on Тра 28 2017 - 9:27pm by Дорош Тарас

Цьогоріч виповнюються 70-ті роковини досі незасудженого злочину – військово-політичної операції «Вісла» польської комуністичної влади. Це був своєрідний інструмент етнічної чистки: українців примусово переселяли з їх земель, позбавляючи права власності на колишні господарства і майно. Лише за три місяці (квітень–липень) 1947 року було силоміць переселено понад 150 тисяч українців, яких «розпорошили» по малозаселених районах країни.

Акція супроводжувалась масовим насильством над українським населенням. Шантаж, залякування, ґвалтування, ув’язнення та вбивства силами спеціальної військової оперативної групи «Вісла» – так відбувалася депортація, котра поклала край існуванню української громади на українсько-польському прикордонні.

З нагоди 70-х роковин акції «Вісла» 28 квітня у Ходорівській міській публічній бібліотеці був проведений круглий стіл «Вісла» – українська Голгофа». Організатори заходу – працівники публічної бібліотеки та Палацу культури м. Ходорова спільно з міськими організаціями «Союз Українок» та товариство «Просвіта» мали на меті згадати події жорстокого 1947 року, вшанувати пам’ять тих, хто загинув, прагнучи залишитись у власній домівці на рідних землях, та донести до людей – така акція була черговим геноцидом українського народу, злочином проти людяності.

Історичні факти, схему та суть операції «Вісла» описала присутнім голова Ходорівської ГО «Союз Українок» І.Лозинська, яка також зазначила, що операцію проводили в три етапи, документальні дані про примусове переселення українців довго залишалися під грифом «секретно», а за сухими цифрами статистики ховається трагедія сотень тисяч наших співвітчизників

У заході взяли участь вихідці із Закерзоння – ходорівчани М.Голод, Л.Хлопоніна, Б.Хитра та М.Качор, які поділились своїми спогадами про примусове переселення. Розповідаючи про депортацію, несправедливість тодішнього керівництва, яке переселяло українців з просторих домівок у бідні оселі, М.Голод зазначила, що її родина все життя мріяла повернутись на свої рідні Перемишльські землі. Л.Хлопоніна представила увазі присутніх документи своїх рідних та їх особисті речі, які досі береже як сімейну реліквію. Б.Хитра, голова міського товариства «Надсяння», перегорнув сторінки історичного минулого українців, розповів про свою сім’ю, наголосив, що примусова депортація була проведена для того, щоб викоренити все українське: «На «нових» місцях переселенцям діставалися залишені, часто понівечені колишніми власниками господарства. Українці були позбавлені церкви, школи й можливості розвивати власне суспільно-культурне життя». М.Качор, очевидець подій 1947-го року, якому на той час було 9 років, згадав схему переселення, розповів, як під дулами автоматів людям давали дві години на збір, на завантажувальних станціях, що охоронялися військовими, українців розміщували у товарняках. За нормами, в одному вагоні мали перевозити дві-три родини, однак реалії були іншими – в 30-вагонному товарняку, окрім близько тисячі людей, розміщували їх речі та велику рогату худобу. Ніхто не знав своєї подальшої долі та умов життя і не мав жодного права повернутись назад.

Прекрасним подарунком для запрошених став виступ учнів 8-9 класів Ходорівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 м. Ходорова, яких підготували Л.Гульцьо та Р.Неїжмак. Презентацію книг про тогочасні історичні події провела методист Л.Гавор. Поезію, присвячену роковинам злочинної акції, інтонаційно прочитала І.Уцик, керівник Ходорівської публічної міської бібліотеки.

29 липня 1947 року оперативна група «Вісла» завершила свою діяльність, передавши повноваження оперативній групі Краківської округи. Депортаційна акція тривала три місяці. За цей період польська комуністична влада позбулася українського населення у південно-східних воєводствах країни. Щоб повністю унеможливити повернення українців на рідні землі, їм заборонили змінювати місце проживання. 27 серпня 1949 року переселенців позбавили прав на колишні господарства та залишене майно.

У середині 1950-х років Польща на політичному рівні вперше висловили негативне ставлення до методів проведення акції, але не до самої операції. 1956 року переселенці отримали можливість за попереднім дозволом змінювати місце проживання.

З початком сьогоднішньої російсько-української війни слово «переселенець» знову увійшло до лексикону українців. В українському суспільстві з’явилась нова категорія людей – ті, хто був змушений покидати свої домівки двічі: у 1947 і у 2014 роках. Сьогодні для кожного важливо зрозуміти – історичне минуле дає нам багато уроків, в яких прихована істина. Цю істину та засвоєні уроки ми повинні передати наступному поколінню, аби і їм не довелося відчути значення слова «переселенець» на власному досвіді.

Ярина МОЧАРСЬКА.

ХОДОРІВЩИНА, 15 травня