Я, певно, не є дуже добрим ходорів’янином. Оскільки вже останні 11-12 років в кращому випадку в Ходорові я провів десь одну сьому частину свого житття, все решта у Львові та інших містах. Проте мені все таки не байдуже доля свого рідного міста. Міста де вперше навчився ходити, вперше закохався та вперше відчув біль втрати близької людини. Міста де я прожив своїх перших 16 років.
Якби було байдуже, то певно цього б сайту не було. Сьогодні початок Нового Року, і хочеться вірити ще цей 2013 рік буде успішним для сайту, сайт і далі розвиватиметься і новини зявлятимуться тут частіше, а також люди будуть ділитися інформацією більш охочіше. Ще раз хочу нагадати якщо в вас є цікава історія чи новина про Ходорів прошу писати мені на пошту petro(вухо)khodoriv.info чи дзвонити на телефон, всі деталі на сторінці контакти.
А тепер саме по темі чомуя пишу сюди в блог, 30 грудня, коли я виїзджав зі Львова, то там була рання весна після того як розопився сніг і з газонів проступала ще осіння трава. Тротуари були вичищенні та не слизькі. Проте черзез чуть менше ніж бві години я знову попав наче в царство снігової королеви, до Ходорова. Зрозуміло що тут в нас могло бути холодніше, але всі дороги та тротуари Ходорова-Кая сковані льодом. Треба проявляти неймовірні акробатичні здібності щоб не впасти мандруючи містом. Нажаль на комунальників певно немає надії, треба чекати Герди-Весни щоб вона розтопили льодове серце та дороги Ходорова.
Знаю що проблеми зі слизьким нечищеними тротуарами є не тільки в Ходорові, а й в багатьох інших містах, у Львові та Києві, та народився я не в них, народився в Ходорові.