Народився 1 січня 1940 року в Перемишлі (Польща). Про те, як опинився в Ходорові, пан Ігор розповів понад 20 років тому на сторінках Жидачівської районної газети «Новий час». Тож надамо йому слово: «…Коли минуло п»ять років, мене з мамою було переселено в Ходорів. Батько у цей час був на фронті. Повернувся з війни в 1946 році. У цей важкий повоєнний рік я розпочав навчання у першому класі Ходорівської середньої школи №1…»
Ненадовго перериваючи розповідь, зауважимо, що навчався Ігор Хитра разом з відомим поетом Ігорем Калинцем та Ігорем Червоним. А тепер знову слово нашому героєві: «Дитинство було не з легких. У 1953 році закінчив сім класів і пішов вчитись у Дрогобицьке музучилище. Як проявився талант до музики? Вуйко Григорій, який проживав у Дрогобичі, подарував мені маленький акордеон, завдяки якому я опанував «секрети» гри. Після семирічки саме після його скерування і підтримці поступив у музичне училище на відділ народних інструментів…»
Уже пізніше пан Ігор пригадає як три роки жив на одній квартирі та спав на одному ліжку разом з Степаном Степановичем Яворським – колишнім директором Ходорівської музичної школи. Коли той очолив даний заклад, то пропонував своєму другові перебратися до містечка над ставом і працювати там. Одначе: «…Завершив навчання успішно і був направлений на роботу в Самбірське культосвітнє училище. Працював два роки, потім – служба в армії. Після неї поступив у Львівську державну консерваторію ім. Лисенка, яку закінчив у 1967 році».
Ще навчаючись на четвертому курсі цього вишу, Ігоря Хитру запросили на роботу в Львівське музпедучилище імені Ф. Колесси, в якому він пропрацював до 2001 року. Віддав цьому закладу не мало-не багато – аж 35 років. Звідти й пішов на заслужений відпочинок.
Але був у його творчій біографії ще один напрочуд цікавий момент. У 1980-90-их роках він співав у знаменитому «Львівському ретро». Чи не пригадуєте?
Куплю си ґазету, сяду до трамваю, –
Бувай ми здорова, я вже від’їжджаю.
Ґазету читаю, їду у трамваю, –
Бувай ми здорова, вже тя не чекаю.
Куплю си кашкета, на вуха нагачу, –
Бувай ми здорова, вже тебе не бачу.
Купив си кашкета, моїх вух не видно, –
Бувай ми здорова, вже мені не стидно…
Або:
На Підзамчі тебе пострічав я,
Коли поїзд здалека гудів.
А я сам ще тоді і не відав,
Що так скоро покину мій Львів…
Приспів: Бо тут, у Львові, про все забудеш,
Бо тут, у Львові як заживеш.
У світ вже більше не помандруєш,
Бо ніде Львова не знайдеш…
«Ансамбль створено з ініціативи доцента Львівської консерваторії Олександра Зелінського, – згадує пан Ігор. – Перший концерт з успіхом відбувся у травні 1989 року в місті Львові. Учасники ансамблю ставили собі за мету відтворити найкращі зразки пісенної творчості минулого, пісні стрілецькі та УПА, танго і фокстроти, пісні львівських вулиць і дворів. Словом, пісенними засобами намагались показати сторінки історичного минулого України. Концерти колективу проходили при заповнених залах…»
Крім цього І. Хитра п»ять років співав у державній академічній хоровій капелі «Трембіта» і понад 20 літ у церковному хорі храму святого Михаїла у Львові. З ним об»їздив мало не пів світу, побувавши в Німеччині, Туреччині, Польщі, Італії. Співав Службу Божу з покійним Папою Іваном-Павлом ІІ і в Римі, і у Львові. Як дорогоцінну реліквію береже пан Ігор світлину, на якій він цілує перстень Первоієрарха в базиліці святих Петра і Павла в Римі.
«Зараз на заслуженому відпочинку, – зауважує наш краянин, – та не полишаю співу у церковному хорі. Найбільшою підтримкою у моєму житті є моя донечка. Також дорогим і близьким залишається для мене Ходорів. Тут, зрештою, живуть найдорожчі мені люди: сестричка Надія Голованич, яка очолює Ходорівську ЗОШ І-ІІ ст. №1, та вся її дружна родина.
У Ходорові поховані мої батьки, рідні та друзі мого дитинства. А ходорівський став надає мені ще сил і наснаги, повертаючи знов і знов у ті напрочуд цікаві й щасливі дні».