ФАКТ
10 листопада понад дві сотні людей у лісі поблизу села Шпильчина (Перемишлянський район) вшанували 65-ту річницю героїчної загибелі героїв УПА. У заходах взяли участь депутати обласної ради Андрій Холявка, Ярослав Мудрий, Левко Дуда, голова Львівської обласної організації Спілки офіцерів України полковник Петро Костюк, а також представники «Просвіти» з м. Винники.
Урочистою ходою мешканці села Шпильчина та навколишніх сіл, а також делегації зі Львова та Винник з церковними хоругвами, співаючи повстанські пісні, пройшли до місці криївки та останнього бою членів Проводу ОУН та вояків УПА. 65 років тому, 9 листопада 1948 року, п’ятеро повстанців дали тут останній свій бій. Серед них був керівник Служби безпеки ОУН Ярослав Дякон (псевдо Мирон).
На місці бою повстанців було відправлено панахиду, після чого розпочалося урочисте віче. У своєму виступі під час віча депутат Львівської обласної ради Андрій Холявка, зокрема, зазначив, що цього року виповнюється 100 років від дня народження керівника Служби безпеки ОУН Ярослава Дякона. «Цей хрест стоїть на місці останнього бою наших героїв. На жаль, вони не були поховані. Останки Дякона, як і більшості провідників ОУН-УПА, були знищені енкаведистами. Але пам’ять про них і про їхню боротьбу жива. Свідченням цього є і цей пам’ятник на місці їх загибелі, і всі ми, які прийшли сьогодні на цю гору вшанувати їх подвиг. А те, що серед нас багато молоді і навіть дітей, говорить, що ця пам’ять буде довгою», – зазначив Андрій Холявка.«П’ять хлопців перед смертю знищили чотири вози енкаведистів. Тут вони в нерівному бою полягли, але вони перемогли! Бо те, за що вони віддали своє життя – Незалежну Україну, ми сьогодні маємо! І те, що всі ми сьогодні тут зібралися, потрібно не так їм, як нам, щоб пам’ятати, якою ціною нам вдалося здобути державу!» – наголосив Ярослав Мудрий.
Своїми спогадами із присутніми поділився очевидець цих подій, який тринадцятилітнім хлопчаком разом із товаришем побував у криївці відразу після відходу енкаведистів.
Члени товариства «Пам’ять» віддали полеглим воякам військові почесті, а хор «Горлиця» виконали низку повстанських пісень.
Довідка
Дякон Ярослав Андрійович (псевда: «Дмитро», «Мирон») народився 2 лютого 1913 у селі Дев’ятники Жидачівського району Львівської області.
Був членом Пласту (курінь «Степові вовки»).
Закінчив 4 класи гімназії, згодом навчався у Львівській учительській семінарії. Протягом 1929–1940 працював сільським учителем у селах Дев’ятники та Юшківці.
Один із організаторів ОУН у Бібрському повіті. З 31 жовтня 1937 до 9 березня 1938 політв’язень польських тюрем. Член окружного проводу ОУН Львівщини протягом 1938–1941.
Референт Служби Безпеки Львівської області у 1942–1948, згодом у званні майора очолює СБ ОУН після загибелі Миколи Арсенича.
Загинув 19 листопада 1948 у бою з опергрупою МГБ біля села Шпильчина Перемишлянського району Львівської області.
Нагороджений Срібним Хрестом заслуги УПА у 1947 році.
ВГОЛОС, 11 листопада
КОМЕНТАР
Про Ярослава Дякона ми невдовзі подамо більше інформації, адже ця постать заслуговує на вдячну пам’ять нащадків. Тим паче, що він недалекий наш земляк з Дев’ятник. Проте з ним пов’язана ще одна особистість, яку не можемо випускати з поля зору. Мова іде про побратима Я. Дякона, одного з найактивніших членів ОУН на теренах Ходорівщини в 1930-1940 роках, референта Служби безпеки Крайового Проводу ОУН, уродженця Дулібів Богдана Прокопіва (1911-1948) – псевда «Буря», «Хмара», «Степан» .
На жаль, у сайті «Вголос» нічого не сказано про те, що Богдан Прокопів загинув в одному бою зі своїм безпосереднім керівником 9 листопада 1948 року і похований в одній з ним могилі…
Того листопадового понеділка криївку, яка знаходьсь у лісі на горі між селами Гринів і Шпильчина, оточили енкаведисти. Ще й донині ходять чутки про те, що місце переховування підпільників виказав ворогам хтось із місцевих жителів. П’ятеро хлопців (крім згаданих – співробітник крайового осередку СБ ОУН Львівського краю, сотник СБ Теофіль Михайлів (Михайлунів) – «Зенко», командир охоронної боївки, булавний Михайло Ковалик – «Сталевий» та охоронець, вістун Василь Сохан – «Довбач») на вимогу здатися відповіли пострілами. Поки тривала перестрілка, оточені встигли спалити важливі документи з архіву СБ. Одначе сили були нерівні: всі п’ятеро полягли смертю героїв.
Розповідь про Богдана Прокопіва ми також підготуємо незабаром.
Любомир КАЛИНЕЦЬ.