Напередодні 620-річчя / Про першу письмову згадку, рід Ходоровських та їхній герб «Корчак» (Частина перша)
Насмілюся стверджувати, що кожен куточок нашої неозорої Батьківщини багатий на історичне минуле, яке не може залишати нас байдужими. Однією з таких місцин, відомої ще з XIV століття, є наш рідний Ходорів. Власне, до цього періоду відноситься перша письмова згадка про нього.
В історичних джерелах (Abraham W. Jacub Strepa arcybiskup halicki. 1391-1409. Krakow, 1908. S. 96-97) збереглася датована 5 листопада 1394 року грамота Дмитра Волчковича – «пана і законного дідича з Ходорова, повіту в Руській Землі», якою він засвідчив акт дарування села Ганачева (тепер Ганачівка Перемишлянського району Львівської області) львівському монастиреві францисканців (римо-католицьке монаше згромадження). У цій грамоті, написаній латинською мовою, Ходорів згадується як адміністративний центр – «districtus», що в перекладі означає «повіт». Очевидно, у документі відображено старий адміністративний поділ Галицько-Волинського князівства. Отож, відштовхуючись від дати цього важливого документа, констатуємо той факт, що Ходорову виповнюється 620 літ.
Та все ж археологічні розкопки засвідчують, що територія поблизу містечка заселена значно раніше. Неподалік, для прикладу, виявлено поселення кам’яного віку, яке існувало вісім-сім тисяч років тому. Поселення бронзовогу віку (п’ять-чотири тисяч років тому) відоме біля села Заліски (шість кілометрів на захід).
За найбільш вірогідною версією, назва міста походить від чоловічого імені Ходор (його народний варіант – Федір, Хведір). До цих імен наближене й ім’я Теодор, яке бере початок від грецьких слів «Теос» (Бог) і «дорон (дарунок). Отже, буквально Божий дар. Літописець Антін Петрушевич підтверджує думку про почактове походження назви міста від імені Теодор. Він, зокрема, пише: «Руське ім’я Ходор, Хведір, Хведько, Федько зіпсоване руською вимовою імені Теодор».
Декотрі історики стверджують, що за давньою легендою Ходор разом з трьома братами-княжичами Данилом, Васьком і Ванком Корчаками прибули на Русь з Угорщини.
Від Ходора ніби-то і пішов рід Ходоровських. Від Данила – Даниловичів, Васька – Васичинських, Ванка – Лагодівських. Тобто чотирьох шляхетських родів, які мали спільний герб – «Корчак». Найдавніша печатка з цим гербом відноситься до 1390 року.
Звісно, угорське походження роду Ходоровських доволі сумнівне. Він, ймовірніше, належить до давніх галицько-руських родів. Це підтверджує польський літописець Ян Длугош, який, згадуючи про Ходоровських і їх герб «Корчак», зазначав, що це є «gens ruthenicum», тобто руський рід. Вважається, що герб «Корчак» сформувався наприкінці XIV століття за часів правління Людовика Угорського. Звідси, мабуть, і легенда про його угорське походження. Тому стверджувати, що цей герб міг бути гербом міста не варто (як, зрештою, і заперечувати).
Тепер трішки про сам герб «Корчак».
Він складається з двох частин: 1) на червоному щиті вертикально розміщені три білі перевернуті трапецієвидні бруски. Причому другий і третій менші від попереднього (до речі, у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки імені Стефаника Національної академії наук України у фонді Шнайдера саме так зафіксовано герб Ходорова); 2) над щитом, який продовжують золотий шолом лицаря та золота корона, знаходиться пес із піднятими ногами на червоному тлі».
У багатьох документах, що з’явилися після грамоти 1394 року, місто названо Ходорівстав або Ходоростав. Це пов’язано з тим, що спочатку воно розташовувалося на острові, утвореному ставом і одним із рукавів річки Луг.
У XV столітті на острові збудовано замок з укріпленнями, відділений від поселення глибоким ровом зі звідним мостом. Звідси до центру, що мав вигляд квадратної площі з ратушею посередині, пролягала вулиця. Наприкінці її в 1460 році тодішній власник містечка Юрша Ходоровський збудував костел.
Підпис: Костел в минулому і тепер
Збереглася дарча грамота, яка переносить нас у ті далекі часи. У ній дідич Ходорівставу Георгій (Юрша) разом з дружиною Анною підтверджують, що збудований ними парафіяльний костел і його настоятелі отримують спадщину.
«З поваги до шановного Якова з Белдзихова, капелана Гнєзненської дієцезії (те саме, що й єпархія – адміністративна одиниця в римо-католицькій церкві), настоятеля костелу в Ходорівставі, на благо собі та свого храму, – йдеться у грамоті, – даруємо навіки наше село Голтовичі в Жидачівському повіті. Крім цього, десятину збіжжя з наших земель у Ходорівставі: ячменю, жита, вівса, гороху та інших злаків крім посівного зерна. Також десятину доходу з рибних ставків у Ходорівставі та Добрівлянах. Десятину з митниці в Ходорівставі та за користування переправою в Демидові. В нашому млині настоятель костелу може безкоштовно молоти зерно. Через рік отримуватиме лошатко від нашої кобили, раз на два роки – телятко. У власність костелу переходять три лани: перший в долині між ланами Івана Сметани та Івана Кота, другий за Іваном Котом, третій на винограднику. Цими угіддями настоятель може користуватися без будь-яких чиншів (податків). Якщо на ланах працюють люди, то вони згідно з тевтонським правом, належатимуть до Ходорівставу, але одночасно підпорядковуватимуться настоятелеві костелу. Крім цього одна лука в Кальному, озеро Боброве за Дністром».
Грамоту укладено в суботу перед днем святого Мартина (8 липня 1460 року Божого) в присутності шляхтичів івана Ходоровського з з Берездівців, Павла Журковського, Петра Голомбека з Зимної Води та інших свідків. Цей документ був внесений у книги Жидачівського гродського (міського) суду.
На підставі наведених фактів напрошується висновок, що рід Ходоровських належав до багатих і шанованих у Речі Посполитій за часів Королівства Яґеллонів. Одначе історик Антін Петрушевич стверджує, що його походження руське (себто українське), а в латинський обряд його навернули, швидше за все, отці-домініканці. Погоджується з цим і польський історик Бєльський, який у своїй хроніці зазначає, що Ходоровські – русини, з гербу «Корчак».
Представники роду шлюбами пов’язалися з іншими, не менш відомими, родами, а саме Бучацькими, Вишневецькими, Яблоновськими та іншими. Певний час Ходоровські володіли такими селами на Тернопільщині, як Будзанів і чудотворна Зарваниця.
А тепер більш детально про найбільш яскравих представників роду Ходоровських. Розпочнімо з Дмитра, який був зятем старости і водночас каштеляна Перемишля Якуба Конєцпольського. Про нього у книзі «Herbarz Polski» (Герби польські) сказано: «… власник Ходорова, Берездовець, львівський стольник у 1431 році. Мав трьох синів: Станіслава, Івана та Юршу. Перший був дідичем у Звенигороді, тому підписувався «Станіслав зі Звенигорода». У 1446 році іменований шляхтичем. У галицьких актах згадується, що 1457 року одружився з Н. Бучацькою, і у них народилися донька Катерина та син Іван. Від останнього пішов рід Журавинських (оскільки поселився у селі Журавно на Жидачівщині). Він же на ринковій площі заснував місцеву парафію. Іван, син Дмитра, підписувався, як і Юрша, – з Ходорівставу, Берездовець і Куропатник. Займав посаду львівського підстольника в 1461 році, а в 1466-му – стольника.
Син Дмитра Юрша – жидачівський і стрийський староста в 1469 році. Одружився з Анною Тарло і мав з нею сина Дмитра».
Кшиштоф-Станіслав Ходоровський гербу «Корчак» (помер близько 1683 року) – польський шляхтич, військовик, державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій. Був мечником подільським у 1654 році,стольником львівським з 1657 року,вінницьким старостою з 1663 року. Невдовзі віддав львівське стольниківство молодшому брату Александру-Стефану. З 1667 рокуротмістр козацької хоругви, на чолі якої брав участь у кампанії 1671 року. Відзначився також у 1672 році під Немировом під час наступу на татарські чамбули. 1668 року (а потім у 1673 році) був суддею, у 1674 році – маршалком судів каптурових Руського воєводства. 1672 року став підкоморієм львівським.Вишенський сеймик обрав його послом до короля Міхала Корибута Вишневецького. В листопаді виконував обов’язки маршалка кола рицарського Руського воєводства під Любліном. Разом з братом Александром-Стефаном були прихильниками короля Яна ІІІ Собєського. В лютому 1673 року був одним з депутатів на перемовини з прихильниками короля Міхала Вишневецького. 1676 року призначений послом на коронаційному сеймі, вибраний депутатом до ревізії коронного скарбу.
Александр–Стефан гербу Корчак-польський шляхтич, військовик, державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій. Останній представник роду Ходоровських. Дідич на Ходороставі, Мальчицях, Журавні. Стольник львівський від 1665 року, а до того належав до найвідоміших постатей політичного життя Руського воєводства. 1666 року на Вишенському сеймику був обраний послом на Загальний (Вальний) сейм, потім у 1670, 1672 роках. 1667, 1671 роках- ротмістр посполитого рушення Руського воєводства. Разом з братом Кшиштофом-Станіславом належав до прихильників гетьмана Яна Собєського. 1672 року підписав акт конфедерації «малконтентів» опонентів короля Міхала Вишневецького. Як королівський ротмістр став на чолі нової козацької хоругви, з якою брав участь в битві під Хотином 1673 року. Цією хоругвою, названою потім панцерною, командував під час битви під Журавном 1676 року та під час битви під Віднем 1683 року; угорської кампанії 1683 року, молдавського походу 1686 року.Військову службу поєднував з участю в політичному житті:1668, 1673, 1674 років був суддею. Неодноразово обирався маршалком Вишенського сеймику, був послом гродзенського сейму 1678/1679, 1688 років. З 1683 року – підкоморій львівський і староста вінницький. 1693 року король Ян ІІІ дозволив передати мостовське староство зятю Казімєжу Лєщиньському.Помер 27 березня 1694 року у Львові.
Шимон (Симеон) Ходоровський – стольник львівський, жив у другій половині XVI століття, одружився з Ельжбетою Тарановською – представницею роду Тарановських (тодішніх власників Будзанова). Співвласниками цього ж села були Лукаш (1614 рік) і Шимон (1625 рік) Ходоровські. Ян і Марцін Ходоровські – також власники Будзанова. На початку XVII століття (1630 року)тут завдяки їх сприянню збудовали мурований замок замість дерев’яного.
(Очікуйте продовження)
Любомир КАЛИНЕЦЬ.