ФАКТ
Цьогоріч місто Жидачів на Львівщині відзначає 620-ту річницю надання Магдебурського права, а в наступному році іще одну поважну дату – 850 років з часу першої літописної згадки.
Цим датам вирішили присвятити відкриття “Музею історії та мистецтва Жидачівщини”, відділу Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького, позаяк Жидачів – чи не єдиний районний центр Львівщини, який не має власного музею. А ідея щодо відкриття музею в Жидачеві належить нині покійному Борису Возницькому, Герою України, багаторічному керівнику галереї мистецтв.
Відкриють першу чергу установи наприкінці листопада, повноцінно музей запрацює з осені наступного року. Він об’єднає інші музейні установи – П’ятничанську вежу та музей гетьмана Івана Виговського.
А нині у приміщенні на вулиці Міцкевича в Жидачеві тривають останні приготування. До слова, майбутній музей розміститься у будівлі, яку звели ще у середині XIX століття. Тривалий час тут діяла школа, а згодом – податкова інспекція. Приміщення, що перебувають у державній власності, Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького віддали в оренду на 49 років за символічну плату – 1 гривню на рік.
Музейники виконали ремонтні роботи, встановили сучасну систему опалення. Щоправда, вона іще не запрацювала через непроплати казначейства. Через те розміщувати оригінальні експонати працівники установи не поспішають.
А розміщувати є де – загальна площа приміщень становить 600 квадратних метрів, а експозиційна площа – понад 1800 “квадратів”!
Перші два зали уже облаштовано. Як зауважив Володимир Пшик, заступник генерального директора ЛНГМ ім. Б. Возницького з наукової роботи, тут представлено історію Жидачівщини дописемної та літописної доби.
Так, у першому залі розміщено оригінальний експонат – кам’яну дівку, – якому, як припускають, понад тисячу років. Ідол знайшли у селі Кнісело на Жидачівщині.
“Цей експонат донедавна перебував на подвір’ї музею історії релігії. Ми його забрали, аби експонувати у новоствореному музеї”, – розповів Володимир Пшик.
На стінах у цьому залі розмістили картографічні матеріали з історії краю з часів його заселення.
У другому залі розмістили розшиті прапори і герби краю, стенографії першої літописної згадки про місто (1164 рік) та документу про надання місту Магдебурського краю (1393 рік).
Тут можна побачити фотокопії чудотворної ікони Жидачівської Богоматері Воплочення. Оригінал коронованої ікони Богоматері у шатах (коронування відбулося XVIII ст.) знаходиться у місцевому храмі і датований XIV століттям. Зазвичай ікона закрита у будні, її відкривають лише на свята.
А ще відвідувачам покажуть копію Жидачівського розп’яття.
“У цьому залі бачимо фотокопію грамоти 1464 року з 46 печатками. Її оригінал зберігається у Львівському архіві”, – розповів Володимир Пшик.
З його слів, у XV столітті львівська та жидачівська шляхта об’єдналися, аби виплатити застави магнатському роду, і звільнитися від його гноблення. Про це й свідчить цей документ.
В інших залах розмістять зразки скульптури, живопису, елементи декору, сакральні пам’ятки. Окремі експозиції будуть присвячені визвольному руху XX століття та історії виробництва паперу в краї.
Один із залів присвятять творчості скульптора Романа Романовича, який походить із Жидачівщини. Митець подарував музею 27 своїх творів.
“На перспективу, ми робимо не лише музей у Жидачеві, а створюємо пізнавальний маршрут, який охоплюватиме південь Львівщини, під умовною назвою “Шляхами державотворення України”, – резюмував Володимир Пшик.
Юлія СЛАВІНСЬКА.
КОМЕНТАР
Приємно, що в райцентрі ось-ось постане музей, про який ще мріяв покійний Герой України Борис Возницький. Вдвічі радісно, що до його створення причетний наш ходорів’янин – заступник директора Львівської Національної галереї мистецтв імені Б. Возницького Володимир Пшик.
Ще один нюанс. Скульптору Романові Романовичу, який походить з Голешева, і котрий причетний до спорудження кількох пам’ятників у Ходорові, в майбутній експозиції виділять один зал.
Одначе приємне повідомлення з Жидачева переплітається з поганою новиною з нашого містечка. Директор історично-краєзнавчого музею, що діє на базі Ходорівської ЗОШ №1, б’є на сполох. І мушу засвідчити особисто, що пан Роман Чорний має повну рацію. Його занепокоєння викликає критичний стан стелі музею. Справа в тому, що в декількох місцях з’явилися тріщини, через які в приміщення просочується вода. Спочатку протікало в одному місці, а ось після термінового ремонту затікає уже в … трьох місцях.
Пан Роман лише скрушно головою похитує і руками розводить, не розуміючи як можна було таким чином ремонтувати. Хоча, відверто кажучи, чимало наших горе-спеціалістів працюють за принципом «тяп-ляп». Тим часом є загроза, що з початком затяжних дощів стеля не витримає і через нею в приміщення хлинуть водяні потоки. Не приведи, Господи, але!..
Наразі звертання пана Романа в деякі інстанції нічого не дали. Щоправда, від директора не відхрещуються, але й не дуже поспішають протягнути руку допомоги. Мовляв, що ви нам про якийсь музей торочите, коли ми глобальні проблеми вирішуємо. Які-такі глобальні? А дідько його знає…
Любомир КАЛИНЕЦЬ.