Ходорівці в боротьбі за незалежність: Тарас Костур


ФАКТ

Рівно 25 років тому, 14 березня 1990 року, в Стрию, над будівлею міської ради, поряд із червоно-синім прапором УРСР, вперше на території тодішньої УРСР встановили національний стяг України.

Стрий став першим містом в Україні, в якому офіційно підняли національний символ.

Після Стрия жовто-блакитний прапор, підняли також в інших містах і селах України: 2-го квітня – на будівлі міськради Дрогобича, а 3-го квітня – над будівлею Львівської міськради.

Рішення про встановлення національного прапора 14 березня ухвалив виконавчий комітет Стрийської міської ради на позачерговому засіданні. Йому передувало засідання Стрийської крайової організації Народного Руху України, на якому була офіційно висловлена позиція про підняття жовто-блакитного прапора.

ZAXID.NET, 14 березня

http://zaxid.net/news/showNews.do?25_rokiv_tomu_u_striyu_vpershe_v_ursr_ofitsiyno_pidnyali_zhovtoblakitniy_prapor&objectId=1344161

КОМЕНТАР

Особливі спогади про ті доленосні події в Стрию, на зорі української незалежності, зберігає нинішній мешканець Ходорова, добре знаний багатьом, Тарас Костур. Тоді, перебуваючи на посаді прокурора Стрия, він дав згоду на підняття над міською ратушею нашого національного прапора. Саме нашому недалекому містечкові-сусідові на березі однойменної річки судилося стати першим в Україні знаком пробудження народу, першим кроком до соборності.

фото з особистого архіву Т.В. Костура
фото з особистого архіву Т.В. Костура

Зрозуміло, що таке не забувається. Проте, як згадує Тарас Володимирович, робота в Стрию виявилася не з легких. Багато військових, росіян, великі робітничі колективи, які зустріли його не дуже приязно. І це ще легко сказано. Майже всі заходи в місті проводились російською мовою. Та навіть серед таких непростих умов новий прокурор раду давав. А коли настав час перших демократичних виборів, стрияни обрали його депутатом міської ради.

На першій же сесії депутати вирішили підняти над міською радою синьо-жовтий стяг. На цьому історичному засіданні йому, як прокурору, належало підтвердити правомірність цього політичного акту. Розуміючи, яку ношу відповідальності звалює на плечі, все ж не міг поступити всупереч своїй совісті. Зрештою, був твердо переконаний, що незабаром наш рідне знамено замайорить повсюди. Тому виголосив слова, які не міг не сказати, бо їх так очікували свідомі громадяни під стінами міської ради: «Гадаю, що поруч із державним червоно-синім прапором народ має право бачити свій національний синьо-жовтий прапор».

Неприємності не забарилися. Під тиском КДБ, обкому партії, особисто тодішнього генерального прокурора Потебенька над паном Тарасом почали готувати розправу. Уже через три дні відбулася розширена колегія обласної прокуратури, на якій його мали звільнити з посади. Проте, взявши до уваги його багаторічну зразкову службу, обмежилися притягненням до суворої дисциплінарної відповідальності.

У цей непевний час Т.Костура не залишили напризволяще однодумці з Народного Руху України. А перший голова Львівської обласної ради першого демократичного скликання В’ячеслав Чорновіл запропонував йому обійняти керівництво обласним управлінням юстиції.

Факти відслідковує та коментує Люба КУЛИНИЧ.

Фото з особистого архіву Тараса КОСТУРА.