Коли ліс вирубали, то й щепки не летітимуть

Posted on Січ 6 2017 - 9:12pm by Любомир Калинець

Мабуть, нікого не потрібно дуже переконувати в цій прописній істині. В цьому крнтексті проблема вирубок лісів, яку нарешті підняли «на гора» торік, залишається дуже актуальною і болючою. Зокрема для нашого Ходорова та його близьких околиць. Ось про це хотілося б повести мову детальніше.

Торік ЗМІ зарясніли повідомленнями не лише про неконтрольовані вирубування нашого національного багатства, яким є ліси, але й конкретними фактами, які свідчать про боротьбу з цим вкрай негативним явищем. Ось бодай кілька прикладів.

«Слідчі прокуратури спільно з працівниками управління захисту економіки Львівщини та ГУ Нацполіції сьогодні провели понад 10 обшуків у помешканнях та робочих кабінетах посадовців, причетних до незаконних рубок та розкрадання лісу в області. Про це 22 липня на брифінгу повідомив прокурор Львівської області Юрій Квятківський.

Зокрема, зі слів обласного прокурора, відбулися обшуки у трьох директорів лісових підприємств, трьох лісничих та чотирьох майстрів лісу. Збитки становлять багато мільйонів грн. Під час обшуків вилучені документи щодо господарських операцій, печатки неіснуючих підприємств, документи про право власності на об’єкти нерухомості, чорнові записи щодо розподілу лісової продукції.

«П’яти посадовцям (двом директорам, лісничому та двом майстрам лісу) повідомлено про підозру. Вирішується питання про обрання їм міри запобіжного заходу та накладення арештів на їх майно. По інших посадовцях готуються матеріали про висунення їм підозри», – повідомив Ю.Квятківський.

Як повідомив прокурор, викрито колишнього та діючого директорів Турківського дочірнього підприємства «Галсільлісу», які у 2014-2015 роках організували схему проведення незаконних рубок лісу, збитки – понад 35 млн грн.

«Йдеться про незаконну вирубку понад 1 тис. кубів лісу карпатського регіону. Обом директорам повідомлено підозру у службовій недбалості, що завдала істотної шкоди. Повідомлено підозру лісничому та двом майстрам лісу Буського лісового господарства, які упродовж року приховали незаконні рубки 145 дерев дуба та сосни на понад 1 млн грн», – додав Ю.Квятківський. З його слів, протягом останнього тижня повідомлено про підозру ще двом лісникам Старосамбірського підприємства «Галсільлісу», які допустили розтрату лісу на понад 100 тис. грн. «Це лише початок», – підсумував обласний прокурор.

Заступник начальника управління прокуратури Львівщини Петро Польовий додав: «При сьогоднішніх обшуках вилучені печатки неіснуючих підприємств і навіть політичних партій, вся документація на земельні ділянки, квартири, особняки. Процес триває».

Загалом цьогоріч до прокурорів надійшло 288 звернень та повідомлень за фактами незаконних рубок та зловживань з боку лісової охорони, за результатами розгляду яких розпочато 195 кримінальних проваджень. До суду скеровано 38 кримінальних проваджень, збитки у яких становлять майже 34 млн грн.

Як повідомлялося, раніше голова Львівської ОДА Олег Синютка анонсував гучні затримання у справі щодо розкрадання лісів Львівщини».

Не забарилася й реакція народу, який уже не може мовчки спостерігати за цим неподобством.

 «22 листопада об 11:00 біля пам’ятника І.Франку (навпроти ЛНУ) у Львові відбудеться акція протесту проти масової рубки карпатських лісів. Про це Leopolis.news повідомили організатори акції.

У їх анонсі,зокрема сказано: «Варварська вирубка лісів на Львівщині, а саме у карпатській зоні сягнула величезних масштабів. Тисячі кубометрів ділового лісу під дахом різних фірм, справжніми власниками яких здебільшого є російські олігархи, вирубуються у Карпатах. Карпатський ліс вивозять за кордон. Не важко здогадатися, що лобіюють цю вакханалію високопосадові особи зі столиці. Така вирубка лісу призводить до ерозій ґрунту та його зсувів, обміління річок, знищення флори та фауни Карпат. Галичани втратили терпець».

«Настав час вийти і сказати рішучо: «Досить хоронити наш ліс!», – з таким закликом звернулися у Фейсбуці до галичан активісти Тарас Матвіїв, Максим Бризіцький та Курій Василь. – «Закликаємо усіх активних мешканців Львівщини, громадські спільноти, дієві політичні сили й регіональні медіа підтримати акцію супроти тотального знищення лісів Галичини. Просто встаньте і прийдіть захистити ліс від «дейнек», «павлівих» та «пешків»! Бо лише разом ми можемо зупинити подібних варварів з сокирою!»

То, можливо, і нам у Ходорові варто повернутися до подій, які мали місце кілька років тому, коли нашу дорогоцінну «Діброву» оголили по-варварськи? Згадаймо гуркіт лісовозів, які сновигали туди й сюди по містечку денно та нощно, транспортуючи деревину з нашого заказника до залізничної станції. В результаті цього наш ліс став таким, яким ви його побачите зараз на ось цих світлинах.

Звісно, дехто тоді не мовчав про те, що творилося. Зокрема депутат районної ради, а разом з тим мешканець Ходорова Василь Турчин бив на сполох у всі інстанції. У вересні-жовтні 2008 року на сторінках часопису «Ходорівщина» в кількох подачах було опубліковано його ж допис під назвою «Роздуми про «Діброву» та й не тільки…». Ось що, для прикладу, він писав: «31 березня 2008 року ініціативна группа Ходоріівської територіальної громади провела громадські слухання про стан захворювання на туберкульоз в м. Ходорові… Однією з причин збільшення захворювань та погіршення екологічної ситуації у місті та районі є масова вирубка лісу в урочищі «Діброва». Не можна сказати, що ходорівчани зовсім збайдужіли до цього питання. Був проведений схід громади м. Ходорова, прийняті відповідні рішення сесії, відозви, звернення до різних інстанцій щодо масових вирубок. Ці інстанції відповідно реагували – давали відписки, більшість з яких – справжні шедеври бюрократії та окозамилювання…»

Цікавою є історія створення заказника «Діброва». Про це, знову ж таки, розповідає Василь Турчин на шпальтах «Ходорівщини»: «Ліс, назвемо його офіційно урочище «Діброва», був насаджений понад століття тому за добрих часів Австро-Угорщини. Дуб складав основну масу дерев. Пережили дуби «Діброви» цісаря, Польщу, німецьку окупацію, важкі радянські часи. Що було спільним у лісу і цих держав, тільки одне – ніхто нікого не чіпав. Ліс ріс, служив пристановищем для дикої фауни і криївкою для післявоєнної партизанки. Незважаючи на величезну потребу в деревині, жодній політичній системі в голову не приходила думка про масове винищення лісу. Напевно, тоді при владі були мудрі люди, що думали не про власну вигоду, а про майбутнє. Усвідомлюючи, що вони тут у якості окупантів, могли вирубати ліс. Більшовицька влада навіть сприяла охороні цього лісового масиву. Так 28 жовтня 1974 року Рада Міністрів УРСР прийняла Постанову №500 «Про створення державних заказників в УРСР». Згідно з данною постановою був створений загальнозоологічний заказник державного значення «Діброва» площею 839 гектарів – обєкт, що охороняється законом…

Dibrova-7

Потім повстала держава Україна – суверенна, довгоочікувана. Ріки, ліси стали власністю народу. До цього загальнолюдського добра прийшли такі керманичі, що стали загальнолюдським на власний розсуд розпоряджатися… Так, ніхто не питав згоди ні у ходорівчан, ні у жителів сіл Жирова, Добрівляни, Демидів, Заліски. Хоча урочище «Діброва» межує з Ходоровом, місто не має жодних прав на цей ліс, бо урочище формально належить Жирівській – 622 га і Бортниківській – 217 га сільським радам. Раніше Ходорів мав права на цей ліс, про що свідчить назва лісництва – «Ходорівське»…

Статя пана Василя доволі розлога, проте «кінців» у той час він не знайшов. Як це часто-густо у нас трапляється, вони канули у воду. Про що й написав: «Важко встановити верх тієї піраміди, яка дала дозвіл на вирубку – порціями щорічно, щоб шуму було менше. Ось офіційні дані про вирубки лісу: 2007 рік – 49,8 га, 2008 рік – 41,1 га…»

А ось ще один висновок дописувача, до якого лише торік почали поволеньки доходити у наших «верхах»: «Не буду таким категоричним: не рубати – і край. Якби лісівники і ті, що керують ними зверху, насправді піклувалися про наповнення бюджету та благо українців, то не заганяли б сировину закордон, а сприяли, щоб дуб оброблявся у своїй державі на місцевих фабриках. Зазнаючи глибинної переробки дуб стає у п’ятеро дорожчим. Тоді наші безробітні мали б роботу, і бюджет наповновався б справно. Загальновідомо: сировиною торгують тільки малорозвинуті держави. Не думаю, що Україна до них належить… Необхідно задіяти застиглі меблеві фабрики (наприклад, у Ходорові), налагодити виробництво. Але кому це потрібно? Панам від лісу не потрібно зайвого клопоту  – турбуватися про державу та людей. Адже можна діяти за простою схемою, що нагадує бандитські схеми – «товар – гроші»: відправили за кордон і отримали «бабки»…

Попри те, що автор статті не назвав конкретних винуватців, та все ж у приватних розмовах раз по раз «випливало» прізвище депутата Верховної Ради, висуванця Стрийщини та Жидачівщини Ігоря Осташа. Хоча довести його причетність до цієї справи ніхто в той час не зміг. А може і не він був вершиною «айсберга». Але, як би там не було, чи не всі ходорівці добре бачили, що з вирубуванням «Діброви», неначе на дріжджах, зростає, така собі, «фортечка» на вулиці Богдана Хмельницького неподалік від автостанції. Споруджував її тодішній головний лісничий Богдан Книш.

Dibrova-8

Чи щось має спільного цей будиночок з вирубуванням лісу? Не знаю. Треба перевіряти компетентним органам.

Дещо раніше перед усіми цими подіями привернув увагу ось такий факт, який знайшов відображення у виданні вседержавного масштабу «Газета по-українськи». У номері від 15 березня 2006 року в ній повідомлялося:

«Жителі села Добрівляни Жидачівського району Львівщини почали війну із лісорубами в заказнику “Діброва”. Дороги до лісу, якими вивозили зрізані дерева, селяни перекрили власними машинами.

Мітки лісорубів з’явилися на деревах заказника “Діброва” три тижні тому. Село загомоніло. У лісництві запевняли — рубатимуть тільки сухостій. Та незабаром із діброви потягнулися лісовози, вантажені гарними дубовими колодами. За кілька днів серед лісу вирубали велику галявину.

Із ватагою селян до місця вирубки ми йдемо з кілометр. Стрибаємо по канавах, залишених колесами важких тягачів. Обабіч, на деревах, видно позначки — по одній, дві зарубки.

— Два тижні тому рубали все підряд, — каже 60-річна селянка Євгенія. Жінка відмовилася називати прізвище. Боїться. Дітям ще жити у селі. — Ось бачите, як ліс просвічує… Ми вже й прийшли.

На галявині з-під снігу видніються десятки пеньків. На землі лежать припорошені снігом колоди. Їх вивезти не встигли. Коли селяни зчинили ґвалт, лісоруби і техніка зникли так само швидко, як і з’явилися.

Лісоруби чомусь дуже настрашились, розбіглися по лісі. На вирубці селяни розпачливо жестикулюють. Безпорадно розводять руками. Про ліс говорять, як про рідний дім.

— Моя мама має 97 років. Розказувала, як колись ліс врятував село від буревію, — продовжує жінка. — Дерева з корінням повиривало, а до села вітер не добрався. Ліс завадив. А скільки тут грибів — і підпеньки, і сироїжки, а малини скі-і-іки…

— Якщо вирубати дерева, можна велику біду накликати, — підтримує землячку 34-річний Андрій Бассараб. — За вирубкою із часів Першої світової залишився цвинтар, там тифозних ховали. Як дерев не буде, вода може потрапити у криниці.

Як урятувати заказник, люди не знали. На сході села вирішили перекривати лісовозам дорогу. Їх підтримала громадська організація “Жидачівський комітет захисту прав громадян”. З допомогою останньої до райадміністрації подали заявку для акції протесту, надіслали листи до президента, обласної та місцевої влади.

— Як почали рубати дерева, ми підійшли до лісорубів і запитали, чи є у них дозвіл, — каже голова Жидачівського райкому захисту прав громадян 38-річний Василь Турович. — Спочатку лісоруби чомусь дуже настрашились, розбіглися по лісі. Покидали спецівки, навіть солярку залишили. Потім вернулись, казали, що виконують вказівку начальства. А у них є “лісорубочний” квиток.

Двері Ходорівського лісництва, на території якого “Діброва”, були зачинені. Лісничого Богдана Книша нам не пощастило розшукати. Подейкують, після сутички з селянами він подався у відпустку. Майстер лісництва 40-річний Роман Кутний нічого нового не додав. Сказав, що бачив “лісорубочний” квиток на ділянку в 4 га.

Селяни до сих пір не заспокоюються. Усією громадою стежать, що відбувається у заказнику “Діброва”.

Усе “в рамках закону”
Факт вирубки заказника “Діброва” “ГПУ” прокоментував заступник начальника Львівського облуправління лісгоспу
 46-річний Ярослав Целен.
— Там могла бути санітарна або лісовідновна рубка… Мені важко говорити, я ж не був на місці, — каже Ярослав Целен. — Зрозумійте, якщо є лісорубний квиток, значить усе погоджено і з нами, і з управлінням екології та природних ресурсів області. Я вам скажу, що навіть у національних парках дозволяється господарська діяльність.
Санітарні рубки стосуються хворих дерев
Відповідно до правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів, санітарні рубки (суцільні або вибіркові) проводять для оздоровлення лісів та запобігання захворюванням насаджень. Здебільшого позбуваються вже “хворих” та пошкоджених дерев.
Заказник “Діброва” було створено постановою Ради Міністрів УРСР у 1974 році. Він займає 839 га лісу».

На жаль, ходорів’яни не перекривали дороги, як мешканці Добрівлян. А могли б. Значить, або не здогадалися, або злякалися того факту, про який розповідали пошепки між собою. Незабаром після подій у Добрівлянах стало відомо, що туди приперли на джипах «амбали-крутелики», пригрозили декому з ініціаторів блокування вирубок і на цьому все припинилося.

То ж чи не настав час бодай зараз, коли розпочалася боротьба з лісовою «мафією», знову підняти на поверхню питання вирубування лісу біля Ходорова та сусідніх сіл? І чи знайдеться хтось, хто б на це насмілився?..

Любомир КАЛИНЕЦЬ.