Експозиція графіки художника, педагога, доцента Львівської академії мистецтв Мирона Яціва (1929 – 1996), який оформив понад 50 книг, створив проекти військової атрибутики та одностроїв для сучасного війська, брав участь у розробці проектів грошових знаків України, працював у жанрі екслібрису, виховав цілу плеяду художників.
Роботи Майстра зберігаються в родині, також є у фондах багатьох музеїв, зокрема – Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові. За словами сина митця – художника, науковця, проректора Львівської академії мистецтв і, до слова, постійного автора й експерта часопису «День» Романа Яціва, невдовзі ще одна частина творчого доробку Мирона Яціва буде передана Національному музею у Львові.
Виставку у Палаці мистецтв родина Яцівих сприйняла з великим хвилюванням. «Я знаю, наскільки бережливо ставляться до пам’яті мого батька його колеги, – зазначає Роман Яців. – Акцент цієї виставки – національно-центричний. І це важливо не тільки з погляду збереження пам’яті про мого батька, а й тих обставин, в яких ми усі зараз перебуваємо. Важливий цей показ і з огляду на те, що мій батько, будучи сином священика, змушений був багато чого приховувати. Не мав жодних звань і регалій. Навіть не був членом Спілки художників. Тобто для нього перекривалися канали показувати свої історичні цикли на виставках, і батько багато що робив «у шухляду».
В експозиції – роботи Мирона Яціва за останні 20 років життя. Найбільш інтенсивний період творчості мистця припав на часи Незалежності, позаяк з’явилася нарешті можливість легалізувати багато тем. І крім того, Роман Федорів, який був редактором журналу «Дзвін», запропонував Мирону Яціву дуже потрібні для його творчості замовлення – мова йде про дизайн обкладинок. А перед тим мистець зробив багато циклів з історичної та етнографічної тематики.
«Звісно, в експозиції показані тільки фрагменти творчості батька, – говорить Роман Яців. – Він викладав в академії основи композиції, розробляв разом із колегою професором Михайлом Куриличем програму для студентів, де ще в 1960 – 1970 роках взорувався на світовий модернізм та українську традицію, синтезував. Ця програма була дуже прогресивною і становила альтернативу певним стандартам, нав’язаним Московією. І це було дуже важливо для тієї ситуації, для освіти, тому що це була свобода мислення, яка прищеплювалася молоді».
Мирон Яців був дуже сильним у композиції, мав треноване око. Умів дуже цільно будувати будь-яку ідею, де був логічний центр, де була ритмічна система. Здебільшого – це ліногравюра. Хоча, за словами Романа Яціва, батько в останні роки хворів, тому вправлявся в гуаші з думкою, що у подальшому перетворить в ліногравюру. «На жаль, не вдалося», – говорить Р. Яців.
Насамкінець розпитую професора про настанови, котрі він отримав від батька. «По-перше, це мотивація до національного. По-друге – неспокій з усвідомленням того, що потрібно постійно розвиватися. Оці уроки батька, як потрібно працювати з традицією, дуже і дуже вагомі для мене, бо в моїй творчості теж це проявляється – на генетичному рівні», – говорить Роман Яців.
Експозиція графіки Мирона Яціва, розгорнута у Палаці мистецтв (вул. Коперника, 17), чинна до 2 грудня – як і всі інші покази в межах осіннього салону «Високий замок».
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото Андрія КУБ’ЯКА.
ДЕНЬ, 7 листопада
https://day.kyiv.ua/uk/news/071117-u-lvovi-demonstruyut-grafiku-myrona-yaciva
… І КОМЕНТАР
Увага ходрівців може бути прикута як до самої виставки, так і до особи її автора Мирона Яціва передусім через його стосунок і до Ходорова, і до нашої місцевості загалом. Відомо ж бо, що знаний український графік народився в родині греко-католицького пароха Іллі Яціва з Голешева. А згодом проживав деякий час у містечку над ставом. Тут на світ з’явився його син Роман, який пізніше пішов стопами батька.
У Ходорові мешкала рідна сестра Мирона – Романа, яка вийшла заміж за Романа Калинця. Цікаво, не правда: Романа і Роман? Та ще й їхній племінник з ідентичним іменем. Родина Яцівих-Калинців виявилася напрочуд плодовитою на таланти. Адже і сини Романи та Романа Любомир і Юрій творили гарні речі. Старший Любомир як архітектор, молодший Юрій як художник і різьбяр. Як спогад про першого стоїть на площі поряд з Палацом мистецтв створений ним ангел-охоронець. Роботи другого можна побачити у храмі святих безсрібників Косми та Дем’яна.