Фігуру сестри служебниці Тарсикії Мацьків встановлять на перетині вулиць Богдана Хмельницького та Героїв Майдану в Червонограді, де у 2011 році освятили пам’ятний хрест.
На облаштування території передбачили 300 тисяч гривень з міського бюджету.
На початку XX століття на перетині цих вулиць був розміщений новіціятський дім Згромадження cестер cлужебниць НДМ, який зруйнували під час Другої світової війни. На подвір’ї цього монастиря у 1944 р. від кулі більшовика загинула сестра Тарсикія Мацьків.
Автором пам’ятника, виготовленого із світло-сірого каменю, є скульптор Микола Король, відомий за роботами: Уласа Самчуку (м.Рівне, у співавторстві з В. Шолудько), Марії Несвіцькій (м. Рівне, у співавторстві з В. Шолудько та П. Подольцем), «Борцям за волю України» у Червонограді. Працює він разом із творчою групою – синами Тарасом і Мар’яном.
Фігура сестри Тарсікії Мацьків вже виготовлена, є висотою 3,4 м, витесана з кам’яної брили, яку привезли з дністровського каньйону міста Ямполя Вінницької області.
Ольга Мацьків народилася 23 березня 1919 року в м. Ходорові Жидачівського р-ну Львівської області. Початкову школу та гімназію Ольга закінчила в Ходорові, а згодом вступила до «Державної промислової жіночої школи» у Львові, отримала спеціальність вчителя крою та шиття. Закінчивши у 1937 році школу, дівчина вперше приїхала до новіціятського дому в Кристинополі, щоб придивитися до життя в монастирі. А 3 травня наступного року вступила до згромадження сестер служебниць НДМ.
З перших днів перебування в монастирі Ольга справила на всіх гарне враження. Після закінчення кандидатури 4 листопада 1938 р. вона облеклася в монашу одежу, прибравши ім’я Тарсикія. Перші обіти с.Тарсикія склала 5 листопада 1940 року.
Новіціят і перші роки після складення обітів с.Тарсикії випали на важкий повоєнний час. Більшовики переслідували церкву, розганяли монастирі, арештовували священиків, монахів, монахинь, вивозили їх у Сибір. Сестра Тарсикія склала на руки свого духовного провідника о.Володимира Ковалика ЧСВВ обітницю, що жертвує своє життя за навернення Росії, а також за католицьку церкву.
17 липня 1944 року після обіду почався наступ більшовиків на Кристинопіль (Червоноград). Сестри були змушені ховатися у пивниці під будинками. Вранці задзвонив дзвінок, тож с.Тарсикія, думаючи, що прийшов отець, побігла відчинити двері. Невдовзі почувся постріл: більшовик поцілив у с.Тарсикію. Їй було лише 25 років.
Війна продовжувалася, похорон сестри Тарсикії провести було неможливо. Місце для поховання вибрали у монастирському городі, біля статуї Матері Божої.
Коли у 1956 році настала так звана «відлига», то сестри почали писати різні прохання про перепоховання тлінних останків с. Тарсикії. Скриньку з тлінними останками перевезли до Львова та у великій таємниці переховали на Личаківському кладовищі. Оскільки на той час Українську греко-католицьку церкву переслідували, то сестри тримали цей факт у таємниці. І аж у 1965 році сестра Іванна Білинська показала, в якому місці захороненні тлінні останки с. Тарсикії – це поле № 21, на якому є спільна могила Сестер Служебниць.
2 червня 2001 року на Львівському іподромі Святіший Отець Іван Павло II серед інших мучеників нашої Церкви проголосив Блаженною сестру Тарсикію (Ольгу) Мацьків, СНДМ, яка віддала своє життя Господові як свідок віри, як мучениця.