28 серпня 2016 року відійшов у вічність один з найвидатніших митців в українському малярстві другої половини ХХ століття, яскравий представник галицької школи живопису, Народний художник України Володимир Патик. Це була неординарна постать в культурно-мистецькому житті Львова та України. Володимир Патик був абсолютно самодостатнім у своїй пристрасті до малярства, він відіграв дуже важливу роль в змаганні за право художника бути собою у тих роках, коли панувала ідеологічна стагнація і контроль над митцями. Художник завжди залишався українцем, надзвичайно тонко відчував свою землю, традицію. Апелював до вічних цінностей нашої духовності, етики.
Про це у коментарі IA ZIK сказав художник, проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв, професор Роман Яців. Він повідомив, що сьогодні у Львові в соборі святого Юра о 20.00 відбудеться парастас за Володимиром Патиком. А похорон буде завтра о 16.00 в соборі святого Юра. Поховають митця в родинному гробівці на Личаківському кладовищі. IA ZIK висловлює співчуття родині з приводу втрати.
«Володимир Патик – це неординарна постать в культурно-мистецькому житті Львова та України. Він був абсолютно самодостатнім у своїй пристрасті до малярства. Надзвичайно органічним був для нього колір як головний еквівалент його душі, характеру, світовідчуття. Тому в нього був такий експресивний колорит в малярстві. І це відповідало його темпераменту, психології. Він був дуже відкритий, надзвичайно доброзичливий. Інколи забував про практичні речі, коли думав про творчість, яка була для нього понад усе», – підкреслив Роман Яців.
Він наголосив, що Володимир Патик відіграв дуже важливу роль в змаганні за право художника бути собою у тих роках, коли панувала ідеологічна стагнація і контроль над митцями.
«Він завжди залишався українцем. Надзвичайно тонко відчував свою землю, традицію. Художник апелював до вічних цінностей нашої духовності, етики. Дуже добре знав всі компоненти обрядовості і передавав характерологію людей в портретах, побутових сценах. Найцікавіше художник розкрив філософію української землі у пейзажі, у мотивах з квітами, зокрема, соняхами. Він зумів показати красу і велич України як культурного і духовного ландшафту. Постійно знаходив такі теми, такі ідентифікати національного, як, скажімо поле з соняхами, відкритий простір, Шевченківська земля, Карпати, Галичина, місця, пов’язані з його рідною Жидачівщиною тощо», – зазначив мистецтвознавець.
За його словами, художник Володимир Патик залишив великий слід в історії розвитку українського образотворчого мистецтва. «Всі його вважали видатним сучасником. Це дуже велика втрата для України»,– додав Роман Яців.
Нагадаємо, 9 вересня цього року було заплановано відкриття персональної виставки з нагоди 90-річчя Володимира Патика. Ця виставка відбудеться у Національному музеї ім. А.Шептицького і на її відкритті буде презентовано два альбоми про малярство і графіку Володимира Патика, вступні статті до яких написав мистецтвознавець Роман Яців.
Довідка.
Володимир Патик – член Спілки Художників України з 1958 року, Заслужений художник України (1996), лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка (1999), Народний художник України (2006). Народився 9 жовтня 1926, с. Чорний Острів, Жидачівського району, Львівської області.
У 1953 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладачі – Роман Сельський, Микола Федюк, Йосип Бокшай).
Володимир Патик об’їздив майже всю Україну, бував у Карпатах, далеко на Півночі Росії, в Мурманську, малював у Прибалтиці, Сибіру, Середній Азії – і всюди митця захоплювала краса природи, люди та їхні заняття. Таким чином вироблялася власна живописна манера Патика, його особливий, темпераментний почерк. Митець вдається до контрастів червоного й зеленого, оранжево-жовтого і синьо-фіолетового, червоного й білого, до різноманітних технічних засобів – мозаїки, фрески, найбільше – до олійного живопису, пастелі, різних графічних засобів. Останнім часом (від 1990-х) головну формотворчу роль у мистецькій манері майстра відіграє чистий колір, що підвищує емоційну активність картини і підкреслює декоративне вирішення композицій.
У 1996 році Володимиру Йосиповичу було присвоєно почесне звання Заслуженого художника України, а у 1999 році присуджено Шевченківську премію за серію робіт «Земля Шевченка» і твори останніх років.
ZIK, 29серпня