Відділ Львівської Національної галереї мистецтв імені Б. Возницького – «Музей історії та мистецтва Жидачівщини», важливе місце серед експонатів якого належить Ходорову та Ходорівщині, існує вже понад рік і подивовує відвідувачів. Ідея відкриття музею належить Герою України Борису Возницькому, багаторічному керівнику галереї мистецтв. До його створення причетний виходець із Ходорова – заступник директора Львівської Національної галереї мистецтв імені Б. Возницького Володимир Пшик.
Відкриття музею було б неможливим без величезних зусиль наукового співробітника Львівської галереї мистецтв, директора музею гетьмана Івана Виговського у с.Руда Степана Ревуцького. Саме розмова із Степаном Івановичем, українцем з великої літери, надихнула мене до написання цієї статті. Педагог за фахом, голова районної ради першого демократичного скликання, він своє життя присвятив музейній справі. Численні експонати потрапили у музей саме завдяки його приятельським стосункам із відомими культурними діячами – Романом Романовичем, Зеновієм Кецалом, іншими митцями, роботи яких прикрашають музейну експозицію.
До слова, музей розміщується у будівлі, яку звели ще у середині XIX століття. Тривалий час тут діяла школа, згодом – податкова інспекція. Приміщення, що перебувають у державній власності, Львівській національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького віддали в оренду на 49 років. Музейники виконали ремонтні роботи, встановили систему опалення. Щоправда, вона ще не запрацювала. Через це розміщувати оригінальні експонати не поспішають.
Увагу відвідувачів привертає експозиція дописемного періоду: карти Київської держави, нашого краю періоду Галицько-Волинського князівства, археологічних знахідок на території району, на якій зазначені – «Молотівський скарб», знахідка біля с. Межиріччя, давні мечі, Кам’яна баба або половецький ідол, яка стояла на межі Кнісела та Бертишева (Це надзвичайно цінний експонат, якому поза три з половиною тисячі років. Він тривалий час перебував у Львівському музеї історії релігієзнавства).
Заслуговує на увагу відвідувачів експозиція, яка у світлинах представляє сакральну архітектуру – церкви, костели, палаци. «Майже у кожному із 118 населених пунктів району є церква. Представили найбільш відомі, у їхньому числі – Ходорівська церква св.безсрібників Косми і Дам’яна та Ходорівська лікарня – палац барона Казимира де Во. Серед найстаріших – жидачівський Костел 1563 року та Облазницька церква, яку, кажуть, збудовано на гроші сина Івана Виговського – Остапа», – розповідає Степан Іванович.
Мистецтво Ходорівщини представлене роботами народних художників України В. Патика, З. Кецала, заслуженого художника України Б.Манишина, відомого скульптора Р. Романовича та інших. Нещодавно відбулася персональна виставка відомого аквареліста ходорівчанина М. Олійника, який подарував музею кілька своїх робіт.
Окрасою постійно діючої експозиції є роботи нашого земляка – народного художника України уродженця Чорного Острова Володимира Патика – однієї з найвидатніших постатей в українському малярстві другої половини ХХ ст, яскравого представника галицької школи живопису, картини якого дуже популярні на Заході.
Що стосується експозиції народного художника України З.Кецала, то основу її становлять роботи із власної колекції пана Ревуцького та картини, які подарувала дочка художника. «Тематика його творчості – Карпати, відображення старої карпатської архітектури.  Я б зарахував Кецала до унікальних графіків, адже він опанував всі її види», – ділиться Степан Іванович.
Прикрашають музей і роботи заслуженого художника України уродженця Боринич Євгена Манишина, домінуючим жанром творчості якого є краєвид, хоч звертався і до натюрморту, гротескової передачі людського образу. Епічно, просторово, у мінливостях світла і кольору, у динаміці руху передавав митець побачене життя.
Директор музею Степан Ревуцький розповідає, що зараз у двох залах розміщена виставка творів місцевих талановитих художників (знаних, любителів, професіоналів): Романа та Василя Романіва, Миколи  Щербини, Марії Турченяк, подружжя Галини та Михайла Романів, Романа Свередюка та ін.
«Тематика – найрізноманітніша. Переважають пейзажі, натюрморти, графіка. Немає великих історичних тем. Мистецтво – це філософія, розмова душі зі світом. У кожного є своє бачення і сприйняття. Живопис має властивість впливати на підсвідомість людини, залишати слід на душі. Можна з великою вишуканістю, унікально намалювати квітку, передати її фізичне буття з величезним наближенням до природи, але вона залишиться мертвою. Коли ж митець вхопить кольорову гаму і передасть настрій, життя і поєднання кольорів – можна безкінечно милуватись картиною», – так охарактеризував пан Ревуцький цікаві, майстерно виконані роботи, уродженки Гніздичева Галини Романів, викладача Ходорівської школи мистецтв.
Керівництво музею має намір поповнити фондосховища цінними експонатами – іконами та предметами живопису. Незабаром один з давніх мечів, знайдених на території району, займе достойне місце в експозиції музею. У планах музейників – обладнати окрему кімнату для мистецьких робіт наших земляків, вихідців із Ходорівщини – В.Патика, Є.Манишина, Р.Романовича, З.Кецала, роботи яких зараз розміщені у різних залах. До речі, перша виставка Р.Романовича відбулася за його життя. Скульптор подарував музею 20 своїх робіт, деякі з них вже експонуються – це скульптури З.Кецало (бронза), Є.Манишин (гіпс), «Хрещення» (бронза) та ін.
«Музей історії та мистецтв разом із Музеєм гетьмана Івана Виговського та пам’яткою XV століття П’ятничанською вежею, – наголошує С.І. Ревуцький, – має важливу місію: він творить Музейний комплекс нашого краю».
Ольга КАРАЧЕВСЬКА.

ХОДОРІВЩИНА, 27 січня 2015