Сьогодні живемо в час повсюдних реформ. Не виняток і вітчизняна освіта. У Міністерстві освіти та науки кажуть, що не вигадуватимуть свого ровера, а запозичуватимуть кращий досвід розвинених країн.
Про те, як навчають дітей у Великій Британії, не з чуток, а з власного досвіду знає ходорівчанка Зеновія Гриник.
Зеновія Володимирівна педагог та керівник із солідним стажем: за плечима більше тридцяти років, проведених як не біля шкільної дошки, то за столом інспектора відділу освіти. Починала вчителем у Рудківцівській школі, а далі вся її праця за професією пройшла у Миколаївському районі та у Великобританії. Ніколи не могла подумати, каже жінка, що вже у немолодому віці їй доведеться знову вчитися, звикати до нових умов життя, людей, і не де-небудь, а на туманному Альбіоні, у рідному краї поета Роберта Бернза. Останні років 20 ходорівчанка Зеновія Гриник проживає у Шотландії в м. Единбург. 15 років пропрацювала вчителем у восьмирічних школах Шотландії.
До рідного Ходорова п. Зеня останнім часом навідується чи не щороку. При одній із зустрічей зайшла мова про те, а як навчають дітей у Великобританії, що нам варто було б у них перейняти. До честі, Зеновія Гриник одна з небагатьох вчителів-іноземців у Великій Британії, яка отримала відзнаку від інспекції її Величності Королеви. Отож до вашої уваги деякі нотатки з розповіді Зеновії Гриник.
– У 90-х роках через життєві обставини виїхала до Великобританії. Там довелося знову вчитися, бо не хотіла йти «начиня мити». У тамтешньому відділі освіти мені сказали, що з радянською методикою навчання мене до школи не допустять. Тож через півроку навчання у Стівенсон коледжі, рік студіювання на вечірніх курсах при університеті врешті отримала допуск до восьмирічної школи.
Перші роки було дуже важко, це було випробування на міцність. Працювала у форматі відкритого плану школи. У нас в Україні такого немає. Це виглядає так: в одному залі без перегородок сидять різні класи: одні учні співають, ті йдуть на заняття фізкультури тощо. Спробуйте в таких умовах організувати свій клас, зосередити увагу учнів на своєму предметі. Було нелегко, але витримала. Витримала, бо не хотіла працювати офіціанткою в кав’ярні. Хотіла працювати за фахом.
Дитина понад усе
Справді, у молодшій школі не ставлять оцінки, не дають домашніх завдань. Дитина над помилками працює сама, а якщо важко, то з вчителем. Вчителю заборонено робити виправлення червоним, бо це принижує індивідуальність дитини.
У вищих школах (з 9 класу) учні мають додаткові завдання з тих чи інших предметів. У вищій школі учні вибирають предмети та напрямки в залежності від того, ким хочуть бути в майбутньому.
У першому семестрі, це десь перед Різдвом, учні складають тести на визначення рівня знань. Наступне тестування на них чекає вже у травні-червні (завершується навчальний рік 29 червня). Якщо учень не покращує свій рівень, це означає, що вчитель недопрацьовує. Це провина лише вчителя.
В учителя з початку навчального дня має бути написана стратегія уроку, стратегія дня (йдеться про всі уроки, бо в класі вчитель один). Дітей, які швидко справляються із завданням, вчитель має чимось зайняти. Тому на початку уроку він записує побажання учнів, чим би вони хотіли займатися у проміжку між виконанням завдань. Наприклад, дитина хоче ліпити чи малювати – у кутку класу стоїть для цього стіл мистецтва. Інший учень хоче читати – теж є куточок мови і літератури тощо. Діти не сидять під час уроку, вони ходять по класі, але роблять це не порушуючи порядку.
Бібліотека у школі працює теж досить цікаво. У роздягалці стоїть звичайний паперовий гарно оформлений ящик, у якому складено книги, поруч прикріплений зошит із ручкою. Кожний батько з дитиною вибирає книжку й записує, яку саме взяли почитати. Це роблять самостійно, звісно, вчитель контролює весь процес. Жодного разу не було, щоб книги пропадали. Через деякий час змінюємо підбірку книг.
У класі ж різні діти. У моєму класі було кілька «груп». Діти не знають про ці групи, про них відомо лише вчителю, який розсаджує учнів відповідно до них. У мене в класі був один хлопчик, грек за національністю, він взагалі відставав, то мусила мати індивідуальний план роботи з цією дитиною на цілий рік. День у день вчитель має працювати з дитиною у класі, бо ми ж не відокремимо її. Цей хлопчик не міг засвоїти граматику, йому важко було читати. Під час уроку ми з ним виконували індивідуальні завдання. Пам’ятаю, йому подобались трактори, пропоную – давай намалюємо трактор. Поки він його зафарбовує, я пішла працювати з іншими дітьми. Повертаюсь, він вже закінчив зафарбовувати, пишу йому слово «трактор», він повторює за мною вимову, далі називає колір, пишу йому й це слово. Дитина має два слова, які вона вивчила за 15 хв. Ці слова вирізаємо, і даю йому додому. Вдома він їх має перекопіювати на свій малюнок і принести на наступне заняття. Це лише одна з форм роботи. Дуже багато допомагають вчителю розробки методкабінетів. Звісно, там не знайдеш все готове, але отримаєш корисні поради.
За місяць діти в першому класі вивчають букви, звуки, набір слів. Після цього розпочинається читання, через чотири місяці діти пишуть диктант свого рівня. У 8 років вони знають табличку множення. Не зазубрюють її, а вивчають у формі гри, віршів. Після третього класу учням дозволяється користуватись калькулятором.
У школах спарені уроки, наприклад: по два уроки мови, літератури, математики тощо (тривалістю у півтора години з короткою перервою в 10-15 хв.). Обов’язково фізкультура два рази у тиждень. Фізичному вихованню дітей, як і патріотичному (шотландці великі патріоти), тут приділяють особливу увагу.
Через те, що у школі не нехтують фізичним розвитком, ніхто з учнів не має сколіозу. Щоб дитина в школі потребувала логопеда, такого там теж немає. Цим займається педіатр, який, можливо, скеровує батьків з їх малям до спеціаліста, та до школи у перший клас дитина приходить вже із повністю виправленою вимовою. Загалом у школі з дітьми займається багато спеціалістів. Дирекції шкіл укладають угоди з вчителями фізкультури, музики, з вчителями малювання. Тут вважають, що такі спеціалісти дуже потрібні для дітей.
Після уроків учнів ніколи не залишають на додаткові заняття. Вчитель працює з дитиною лише під час уроку. На перерві не маю права цього робити – це її вільний час. Якщо вчитель повністю викладається на уроці, то учні після занять відпочивають, відвідують гуртки, спортивні секції.
Про прибиральниць та обіди
Щодо обслуговуючого персоналу, то завгосп у школі не сидить і не чекає вказівок. Попри те, що він щодня оглядає всю шкільну господарку, дає розпорядження, що треба замінити, ремонтувати, він на великій перерві, що триває годину, пильнує ворота двору, щоб учні не вибігли на дорогу чи бува собака не забіг на територію. Під час уроків приміщення школи закривається. Сторожів у школі немає, але приміщення обладнане відеоспостереженням.
Прибиральниць зранку немає. Для чого їх на 8 чи 9 годину? Вони все зробили після уроків.
Під час великої перерви діти обідають у великому залі. Учні із соціальних категорій обіди мають за рахунок держави, багатші (залежно від доходу сім’ї) – оплачують. Вчителі також чергують у їдальні. Не їдять, а спостерігають за порядком, за тим, щоб з дітьми бува чого не сталося, адже діти непосидючі. Цей зал, що під час великих перерв служить за їдальню, також використовується для проведення зібрань, концертів тощо.
На перервах діти усі виходять із класних кімнат у коридори, актові зали, на вулицю. Якщо батьки живуть близько від школи, то на великій перерві можуть забрати дитину додому.
Вчитель завжди вчиться
Заняття закінчуються о 15.00. Лунає дзвінок, вчитель виводить дітей, а біля воріт уже чекають батьки. Школа має кілька входів/виходів, щоб не створювати хаосу. Батьки забирають дітей додому, вчителі ж ще повертаються до школи та продовжують готуватися до наступного навчального дня.
Отак, пригадую свої перші дні у школі. О 15.20 рейсовий автобус попри школу їде, для мене це було дуже зручно. За старою звичкою, після уроків я книжки в сумку, все, що треба, записала: гоп в автобус – і поїхала. Через два дні мене викликає директор. Запитує: «Коли ви йдете додому? А як ви готуєтесь до уроків вдома, що ви для цього маєте?» Кажу: «Комп’ютер, книги». Він тоді кличе завуча й каже: «Покажіть місіс, які в нас є кабінети і що в нас є у школі для підготовки вчителя».
До будь-якої теми уроку можна підібрати необхідний матеріал, напрацьований роками. Хоч як би ви вдома займалися, так добре, як у школі, ви до наступних занять не підготуєтесь. Тому вчителі швидше 17.00 додому не йдуть. Така підготовка мені дуже багато допомогла в подальшій роботі, а також під час інспекції її Величності Королеви. До слова, вчителі у школі не знали, коли саме чекати такої інспекції, які класи, які предмети перевірятимуть, що інспектори запитуватимуть. Так випало, що інспекція прийшла на мої уроки. Дуже старалася, адже я чужинка й не хотілось впасти в очах дирекції школи.
Цікаво проходить робота вчительських методоб’єднань. Там немає методоб’єднань «із пляцками і канапками», натомість вчителі працюють разом із професорами з університетів. Спільно працюємо над завданнями по педагогіці, методиці, вчимось приймати ситуативні рішення. Ти мусиш не просто слухати, а й брати активну участь, бо все це нотується і в подальшому впливає на твій професійний рівень. Напрацьовані матеріали друкують, роздають вчителям для практичного використання.
Якщо діти прогресують, нарікань від батьків немає (та це не означає, що батьки носять «подарунки» чи я якось від них залежу), то наступного року ти піднімаєшся на вищий рівень професійного зростання. З вчителем дирекція школи підписує контракт (в основному на рік чи три роки). Розпочинала ж свою кар’єру підмінним вчителем. Такий вчитель щоранку має бути готовий за телефонним дзвінком з тої чи іншої школи (за викликом як медсестра) приїхати на заміну. За один такий день вчителю платять дуже хорошу зарплату. Але це дуже нелегко працювати в такому режимі.
Вчительська професія дуже творча. Тут вітаються різні новації, що допомагають учням краще засвоювати знання. Всі плани уроків виходять не від дирекції школи, а від дітей. От, наприклад, ми з дітьми зустрілись після літніх канікул. Вони навперебій захоплено розповідають про море, відпочинок. Вчителька підхоплює ту цікавість й запитує: «А чи не хотіли б ви більше дізнатись про воду, море?» А про воду дуже багато можна розповісти, там піде і математика, і захист природи, і кругообіг води в природі. Цієї теми вистачить на два місяці роботи з дітьми. Діти у свою чергу батькам розповідають про те, як цікаво було на уроках – тут вам вже й контакт із батьками.
Учні молодших класів вчаться писати твори, колективно складаючи захоплюючі історії. Так у формі гри діти дізнаються про композицію твору, з яких слів його починати, що таке кульмінація твору та як він може завершуватися. Впродовж половини пари робимо таку вправу: діти не пишуть, а розповідають, малюють, вчитель допомагає структурувати. Другу половину уроку діти вже пишуть по декілька слів цієї історії. Ці історії ми зачитуємо в класі, разом вибираємо кращі твори. На таких заняттях учні вчаться критики, оцінювання. Кращі твори передрукуємо на комп’ютері й готовий твір можемо відправити до інших шкіл в Іспанію чи Німеччину. Був такий досвід, що ми писали незакінчені оповідання і пересилали у яку-небудь іншу школу, звідти ці оповідання йдуть по інших країнах і повертається у нашу школу закінченими. Велику увагу приділяють художньому читанню, ораторському мистецтву, щоб дитина вміла висловитись, володіти словом, публікою. Організовують конкурси ораторської майстерності.
Вчителі та батьки
Щодо співпраці вчителів та батьків. Там ніхто з батьків напряму не приходить до вчителя, тим паче не викликає його на коридор посеред уроку, як це часто буває у нас. Все спілкування між батьками та вчителями відбувається через директора, з його погодження. Стороння особа не може зайти на територію школи. Хто хоче прийти до директора чи вчителя, мусить записатись у секретаря, сказавши по якій саме справі. Якщо ж мати чи батько приходить зі скаргами, то це мінус вчителю.
План школи формують на рік та 5 років. Кожен вчитель має свій план, у якому передбачені й екскурсійні поїздки для школярів. Директор планів не перевіряє, тому що кожен вчитель дипломований, перевіряються тільки знання дітей. Ми подаємо директору плани тем, які вивчатимемо впродовж року. Проте вчитель так має розкрити цю тему, щоб там було і письмо, математика, природознавство і всі необхідні знання.
Ми, як вчителі, маємо розуміти, що працюємо для розвитку дітей. Ми не можемо прийти і сюсюкатися з учнями, як у нас кажуть – замамчувати дітей. Тому в англійських школах вчителі не вчать одних і тих дітей по кілька років від 1 по 4 клас, а, до прикладу, мені, випав третій клас, отже наступного року я беру учнів, які переходять у третій клас.
Дрес-код. Обов’язкові правила школи
Вчитель приходить до школи скромно одягнений. Одного дня прийшла на заняття у джинсах. Ще не встигла зайти у школу, як мене викликав директор. Каже: «Ви сьогодні відпочиваєте. Ви неправильно одягнуті, ми не допускаємо у школу в джинсах. Хіба вам не показали інструкцію?» Жодної біжутерії, кричущого одягу носити не дозволяється, щоб не роздратовувати дітей. Тут у школах високо цінують етику поведінки та моральність вчителя. Учні ж носять шкільну форму, батьки лише обирають її фасон та колір.
У кожній школі є свої правила, статут. З правилами ознайомлюють батьків з першого вересня. У журналі батьки розписуються, що ознайомлені з правилами поведінки дітей у школі та як мають підготуватися до навчального року.
Ніколи директора школи не вибирає колектив. Директора теж наймають на роботу на контрактній основі. Не толеруються навіть найневинніші спроби панібратства чи піддобрювання. Пригадую, якось повернулась з України й вирішила подарувати директору гарну пляшку горілки. Він її взяв, подякував. Після цього прийшов до учительської, перепросивши, що завадив, показав усім подарунок та поклав цю пляшку до загальної шафки. Пізніше запитала в подруги Лінди, чому він не взяв цю пляшку собі, це ж подарунок. Вона мені пояснила, що в разі мого з ним конфлікту він не відчуватиме себе чимось мені зобов’язаним.
Успішність школи у Великобританії — це успішність її учнів. Це єдиний критерій.
Записала Оксана ФРАНКІВ.