«Дня 2-го сього місяця вечером прибув цісар Карло І до Галичини, що би звідати цілий фронт в сім краю.
Подорож через край, навіщений тяжко світовою війною, була богата в глибокі вражіня. Вправді відбудовано, що було знищене: нові мости, нові двірці і доми, водні стації і зворотниці приводять на пам’ять недалеку ще минувшину, коли то Галичина була видовищем нагальних битв. Розміри тих битв унаочнюють численні прості хрести та розлогі жовнярські цвинтарі…
В ХОДОРОВІ
Цісар вернув на стацію і поїхав в дальшу дорогу до Ходорова. Перед 9 місяцями в критичній годині цісар ще як престолонаслідник прибув до Ходорова.
Скілько важних історичних подій ділить нас від того дня, коли архикнязь Карло прибув до Ходорова, щоби обняти команду ХІІ армії. Незабаром обняв архикнязь команду над фронтом, сягаючи аж до румунської границі. В боротьбі з Брусіловим побідним остав престолонаслідник. Опісля пішов він до Семигороду, щоби освободити той край від нового неприятеля і в його власнім краю побити на прах. Побідна доба діяльности молодого вожда в Румунії скінчила ся 21 падолиста 1916 р. і в тім дни вступив він на престол своїх предків…
(Саме того листопадового дня, в час воєнної круговерті, відійшов у світ попередній монарх Австро-Угорської імперії Франц Йосиф І. Це була уже стара немічна людина. Йому виповнилося на той час 86 років. В особистому житті він пережив чотири трагедії, якщо не рахувати замаху, який здійснив на нього угорець, кравецький челядник Янос Лібеньї в 1853 році, ударивши цісаря ножем у голову. Варто наголосити, посилаючись на спогади ходорівських старожилів, зокрема покійного Теодозія Парипи, що Франц Йосиф також бував у нашому містечку.
Життя його та володарювання позначені спогадами про наглі смерті близьких йому людей. Наприклад, брата Максиміліана застрелили в Мексиці, дружина Єлизавета загинула 1897 року в Женеві від руки фанатика, син Рудольф у 1888 році вчинив самогубство в Маєрлінгу і, нарешті, близький родич, власне наступник престолу Франц Фердинанд загинув у Сараєво 28 червня 1914 року. Ця остання подія послужила приводом до Першої світової війни…
Після смерті цісаря Франца Йосифа І на престол зійшов цісар Карло І. Кажуть, що він був без досвіду й на такі важкі часи для Австрії, абсолютно замолодий. Монархія була приречена. Вона доживала свого кінця – примітка хронописця).
От же тепер в дни 3 мая прибув цісар до того самого Ходорова, де розв’язав найтяжшу і найтруднійшу задачу вожда, де працював аж до вичерпаня.
Все-ж таки тягар тих днів буквально незначний в порівняню з тягарем, який спочиває на раменах молодого цісара.
Безперечне розжалобленє мусіло огорнути монарха, коли знов прибув до Ходорова. Як в минулім році все ще стерчать комини, грозячи розваленєм. Рух у великій фабриці цукру ще не піднятий. Лінія дахів з червоної черепиці на мешкальних будинках урядників і робітників відбиває ярко від вечірнього неба. Відвічний ліс близько Ходорова дихає спокоєм і холодом. Дороги, що ведуть на південь, повні нині о много більшого житя, ніж перед 9 місяцями.
Чим більше зближав ся поїзд до Ходорова, тим виднійше було як людність, яка громадно виринула на повитанє, з вдякою і любовю згадує свого героя з р. 1916.
Дворець в Ходорові знищений. Руїни одначе пристроєно фестонами, які в’язали стовпи колюмнами з дерева. Перед новим провізоричним двірцем стояла почетна сотня гонведів і почетна німецька сотня, побіч каждої з них капеля.
Командант армії і кілька генералів прибули до Ходорова зложити звіти. Цісар вислухав звітів і перейшов перед чолом почетних сотень. Опісля представили цісареви офіцерів ріжних штабів. На площи перед двірцем відбула ся дефіляда.
Найперше перейшла компанія гонведів, опісля дефілювала німецька почетна сотня. В приявности її команданта виразив цісар щиру похвалу.
О 8-ій год. відбув ся в двірськім поїзді обід, на який були запрошені генерали і шеф генерального штабу армії. В розмові з гістьми згадував цісар тяжкі і повні жертв битви з літа 1916 р. Глибоке вражінє зробило перенятє, з яким заховав цісар в памяти ті рішаючи битви, ведені під його командою.
О півночи зачала ся дальша подорож…
УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО з дня 6 мая 1917 (у дописі дотримано правопису, характерного для тодішнього часу).