АПТЕКАРІ ДУШІ: факт і коментар

Posted on Лис 6 2017 - 11:32am by Любомир Калинець

Понад століття тому Іван Франко визначив книгу, як морську глибину, на самому дні якої можна знайти дивнії перли, що прикрашають життя, роблять його змістовним. Книга – одне з найбільших чудес, створених людиною. Вони відкривають нам світ, спонукають до творчого пошуку, прекрасних знахідок і відкриттів. Книги – наші найперші порадники, друзі.

Незважаючи на велике розмаїття різних електронних ресурсів, книга та бібліотека залишаються невід’ємною складовою в отриманні необхідної інформації. В усі часи бібліотеки були символами культури суспільства, соціальними інституціями, що формували особистості, віддзеркаленням суспільного життя. Бібліотечна система Ходорівської ОТГ налічує 28 бібліотек і чотири пункти видачі книг.

Історія більшості бібліотек Ходорівщини сягає початку минулого століття. Читальні товариства «Просвіта» були тими рушіями, які вели українців по шляху національного відродження.

Першою філією «Просвіти» у західних областях України була філія, заснована паном Желехівським 2 лютого 1874 року в селі Бортники, там же й організували бібліотеку, яка нараховувала 5100 книг і близько тисячі читачів.

9 вересня 1896 року місцева інтелігенція написала заяву до намісництва про своє бажання заснувати читальню «Просвіти» у Піддністрянах. Головне правління «Просвіти», що у Львові, вислало молодій читальні в дар 72 книги. Це було 29 листопада. 6 грудня відбулися перші збори, на які прийшло всього 18 осіб.

6 червня 1897 р. з ініціативи студента-юриста Зацерковного була заснована читальня «Просвіта» у селі Молодинче. У подарунок молодій читальні львівська «Просвіта» прислала 42 книги. В члени записалося 46 чоловік, з яких лише 16 вміли читати. Через недоброзичливе ставлення сільської верхівки читальню закрили. У 1913 р. у Молодинчі заснували нову читальню, яка налічувала 69 осіб. Працював гурток «Сільський господар» (16 членів), «Братство тверезості».

22 червня 1897 р. з допомогою війта Миколи Сливки у Демидові була заснована читальня «Просвіта», якій зі Львова подарували 75 книг. У 1934 р. у цьому ж селі громада за свої кошти збудувала український народний дім «Просвіта», при якому працювали драматичний гурток, спортивне товариство, гурток «Сільський господар».

16 травня 1900 року у селі Девятники відбулось відкриття читальні «Просвіта». У 1901-му при читальні зініціювали шпихлір, у який на початку записали 16 корців зерна. Його позичали при потребі члени читальні й віддавали з невеликим процентом.

У 1904 році в селі Добрівляни заснували читальню «Просвіта», яка в 1907 р. зуміла збудувати свою власну домівку. При ній відкрилася бібліотека. У читальні працював курс для 28 неграмотних осіб з числа сільської молоді. При читальні було створено художні самодіяльні гуртки.

Подібні історії виникнення бібліотек, читалень є в історії кожного села Ходорівської ОТГ, що нерозривно пов’язано з процесом зростання української національної свідомості.

Ходорівська міська публічна бібліотека понад пів століття зустрічає своїх читачів, допомагає їм опанувати знання, розвиває, поширює просвітницькі та соціокультурні функції.

Фонд головної бібліотеки Ходорівщини складає майже 32 тисячі друкованих видань. Бібліотека обслуговує понад три тисячі читачів і майже дві сотні Інтернет-користувачів (з вересня 2011 р.).

У бібліотеці діють постійні як виставки, котрі періодично поповнюються книгами з нових надходжень, так і змінні: до пам’ятних дат, ювілеїв письменників, історичних особистостей. Бібліотека організовує і проводить різноманітні просвітницькі та дозвільні заходи з метою популяризації літератури.

Понад 30 років працює у бібліотеці Ірина Уцик. Завідувачка Ходорівської публічної бібліотеки вважає її своїм другим домом, про яку каже: «У нашій бібліотеці з Вами поговорять, надрукують оголошення, роздрукують необхідну інформацію. За весь період моєї роботи тут бібліотека завжди була, в першу чергу, місцем для спілкування».

За словами Ірини Тадеївни, у очолюваному нею закладі зібрана найповніша збірка видань письменників, художників, поетів, видатних особистостей нашого краю. У бібліотечному фонді є праці про Зеновія Кецала, Михайла та Богдана Горинів, Ольгу Возницю, авторські доробки Ірини Вільде, Ігоря Калинця, Галини Охоцької, Олеся Дудина та багато інших.

«На початку 2017 року на базі міської бібліотеки для дорослих створено комунальний заклад «Ходорівська міська публічна бібліотека». Наші користувачі, єдині в громаді, мають доступ до мережі Інтернет, – продовжує свою розповідь І. Уцик. – Бібліотека стала осередком волонтерської діяльності: працівники активно поширюють пости у соціальних мережах, інформують про актуальні потреби воїнів АТО, оформили стенди «Вони захищають Вітчизну». Зі створенням громади бібліотека отримала значну фінансову підтримку, збільшилися поступлення літератури, у планах – впровадження інформаційних послуг.

Найшановнішим постійним читачем є Віталій Овчаренко, 1949 року народження, який без книги не провів жодного дня. Багато читають Валентина Жирій, Ірина Олійник, Зеновій Коник, Михайло Шевців. Ходорівчани активно долучаються до постійно діючої акції «Подаруй бібліотеці книгу». Цьогоріч Марія Клапко презентувала бібліотеці 20 книг сучасної літератури. Поповнили бібліотечний фонд Марія Носик, Ірина Лозинська. На початку року Ходорівська міська рада передала бібліотеці 100 примірників книг.

У наших планах – проведення обговорень, майстер-класів традиційних місцевих промислів, зустрічі з письменниками, творчі вечори, лабораторії творчості дітей. Вже запросили на зустрічі письменників та поетів – Галину Охоцьку, Олексія Данилишина, Остапа Лижника, Ірен Роздобудько, Дарію Корній, Андрія Куркова та ін. Інформацію про зустрічі шукайте на нашій сторінці у Фейсбук».

Про бібліотечне життя та нові шляхи спілкування з читачами розповіла Леся Гавор, провідний методист Ходорівської міської публічної бібліотеки: «З вересня цього року ми почали навідувати хворих у відділеннях хірургії та травматології КЗ “Ходорівська міська лікарня”. Пацієнтам запропонували переглянути періодику та художню літературу. Ми отримали стільки позитивних відгуків, люди навіть почали замовляти книги певних жанрів. Так виникла ідея започаткувати акцію «Подаруй частинку серця». Найчастіше читають детективи, жіночі романи та періодичні видання. Проводимо також тематичні бібліотечні уроки, вікторини, вибірково їздимо по бібліотеках нашої громади, організовуємо зустрічі з маленькими школярами і розповідаємо їм про бібліотеки, літературу, словники, навчаємо як правильно користуватися книгою. Цьогоріч вже відвідали бібліотеки в Ходорові, Вовчатичах, Девˊятниках, Вербиці, плануємо побувати у Загірочку, Добрівлянах, Бортниках. У найближчих планах – відвідування хворих вдома.

Хотілося б приділити увагу нашим старшокласникам у школах. Плануємо провести соціальне опитування і запросити в гості на бібліотечні уроки людину, з якою б наші діти хотіли поспілкуватися. Це може бути священик, юрист, психолог чи інший фахівець у своїй галузі.

Дуже імпонує, коли робота починається з Богослужіння чи молитви. У багатьох бібліотеках є абонемент на дому для літніх людей, які люблять читати, але їм важко фізично навідатися в бібліотеку. Дуже потрібна й аудіоапаратура для людей з особливими потребами. Цікавою є ідея створення Клубів при бібліотеці, які б об’єднували людей за спільними інтересами».

З нагоди професійного свята – Дня бібліотекаря вітаємо всіх працівників, зичимо активних читачів, хорошої літератури на книжкових полицях, високої зарплати та здійснення всіх мрій!

Руслана УРУС.

ХОДОРІВЩИНА, 10 жовтня

 

…І КОМЕНТАР

Минули ті часи, коли розгорнеш жидачівську районку «Новий Час» і, надибуючи дописи про напрочуд активну роботу районної бібліотеки, подумаєш про дещо неповоротку діяльність наших ходорівських: дорослої та дитячої. Ні-ні, книжки читачам вони справно видавали, читальний зал, як правило, не бував безлюдним. Особливо у вихідні дні. Проте чогось усе ж бракувало. Чого саме? Цікавих зустрічей з неординарними поетами, письменниками, літературознавцями на кшталт тих, яких запрошували до Жидачева: Андрія Куркова, Марії Людкевич, Юрія Андруховича, Любка Дереша, Михайла Шалати, Ігоря Калинця та інших. Не часто презентували нові книжки наших земляків, не помітно було бажання йти в маси, тобто до читача.

Тепер картина на очах міняється в діаметрально протилежний бік. І це видно з фактів, оприлюднених на шпальтах часопису «Ходорівщина». Очевидно, дається взнаки «свіжа кров» у особах нових і молодих працівників, яким не «по цимбалах» як читачі, зокрема, так і любов до книги в цілому. Заметушилися, стали діяльними, активними, цілеспрямованими. Дай, Боже, так тримати і надалі. І продовжувати шукати шляхи-доріжки до читача. Через цікаві дискусії, диспути, вечори, презентації, «вилазки в люди» (тобто відвідини лікарень, навчальних закладів, підприємств і установ).

У цьому ракурсі хотілося б акцентувати увагу на тому, що не лише знаменитостей потрібно запрошувати (хоча і вони будуть, безумовно, цікавими для ходорівців і мешканців округи), але й своїх, менш відомих для ширшого загалу, особистостей. Передусім ідеться про вже знаних місцевих поетів, прозаїків, журналістів Олеся Дудина, Галину Охоцьку, Романа Чорного, Звениславу Костур, та менш відомих: Анізію Пушкар, Івана Пурія, Стефанію Бойко, Софію Лупанову, Остапа Вакулюка, Марію Краївську, Ярину Мочарську, Руслану Урус, Олену Юкіш. Не зайвим буде запрошувати наших земляків, які мешкають деінде, проте чи народилися на Ходорівщині, чи якимось чином пов’язані з нею. Дуже цікавими в цьому контексті стали б зустрічі з завідуючою літературно-редакційним відділом Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької Надією Труш (авторкою двох поетичних збірочок для дітей), у недалекому минулому заступником директора Львівської галереї мистецтв Володимиром Пшиком, який має в своєму доробку кілька друкованих видань з історії замків і фортець України, автором кількох книг на історичну тематику журналістом Володимиром Радовським (закінчив свого часу Ходорівську СШ №2), знаним гумористом з Івано-Франківська Станіславом Гриндою, з тепер уже львівянином Романом Калинцем, а також мешканцем селища Славське на Сколівщині Романом Паланичкою. З тими ж Михайлом Шалатою – відомим літературознавцем з Дрогобича, який народився в недалекому від нас Бертишеві. Звісно, що в цьому переліку повинно знайтися місце і для нашого родака, лауреата Шевченківської премії поета Ігоря Калинця, мистецтвознавців Богдана Гориня та Романа Яціва, поетів Остапа Лижника з Загірочка, Степана Крегенбільда з Бортник, Ольги Гарасимів зі Сугрова, уродженця Городища, члена Національної спілки журналістів Ярослава Лижника (мешкає в Чернівцях).  

Не зайвим було б провести вечори памяті на честь тих авторів, які відійшли на вічний спочинок. Це, для прикладу, Левко Кудлик, Анна Гошко-Кіт, Євдокія Піндра, Григорій Тимошенко, Меланія Лялька, Павлина Бережанська-Стахів, Стефанія Тарнавська. Не забудьмо в цьому ряду про відомих українських письменників Ірину Вільде та Петра Гуріненка, які кілька років свого життя провели у Ходорові, композитора Богдана Янівського (автора цікавої книги про львівський футбол).

Звісно, цей перелік можна продовжувати. Як і займатися пошуковою роботою. Адже ще багато імен, які відійшли у забуття, можна відкрити. Врешті-решт ще й багато цікавих і змістовних заходів придумати та ініціювати. Тож побажаємо колективу бібліотеки успіхів на цьому важливому поприщі.